-2 Київ
Чесно сказати, я не підтримую срач у польському питанні.
В України та Польщі складні взаємовідносини, так склалося. З обох боків є різні люди. Але просто розповім один свій діалог із поляком, коли був одного разу в Польщі на іспиті деяких військових рішень. Це було декілька місяців тому.
Ми обговорювали ситуацію з блокуванням доріг на кордонах, про те, як під час виборів розкручували українське питання, й інше, що могли обговорювати поляк та українець.
"Так, у нас багато питань, які створили наші предки, – сказав поляк. – А вибори – то є процес, при якому багато хто заради політичних плюсів втрачає людське обличчя. Наші вибори не були виключенням. Приклад Америки, мабуть, для вас більш травматичний у цьому..."
"Америка далеко і може собі дозволити це. А ми – сусіди, – парирував я. – Наші предки залишили бекграунд із конфліктами, але наші нащадки можуть сидіти в одному окопі. І їх треба об'єднувати взаємодопомогою вже зараз".
"І ми це робимо, – відповів поляк. – Просто для вас цього недостатньо. Ворог занадто сильний, щоб ми могли і розвивати свою армію, розуміючи майбутню загрозу, і віддавати зброю вам. Але прямо вам скажу, що загальна політика в нас направлена на вашу підтримку. Колись був час, коли ми віддали майже всі свої боєздатні танки та САУ вам. І багато іншої бронетехніки. Снарядів на наших складах залишилося дуже мало. Ми в якийсь час стали країною, яка б не змогла воювати, якби на неї напали. Якби Америка чи інші деякі країни віддали вам стільки зброї у процентному відношенні до їхнього ВВП, як ми, у вас би не було проблем зі зброєю. А скажіть, ви б так же зробили, якби ворог напав на нас? Вивернули б усі склади, розуміючи, що ми – наступні?"
І ось тут мені не було чого відповісти. Я потиснув цій людині руку, як другу. Хоча між нами було ще багато необговорених питань.
Тому я б хотів просто нагадати, що поляки – наші друзі і брати. І саме так повинно бути і зараз, і в наступних поколіннях. Непорозуміння та конфлікти бувають навіть у сім'ї. Але треба пам'ятати завжди, хто твій друг, навіть під час срачу.
Дякую за увагу.
P.S.: Цей мем я, якщо що, не підтримую. І нічого смішного в ньому не бачу.
Джерело: Serg Marco / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
