+4 Київ
Крим. Шість років окупації. Шість років я не був удома. Діти підросли. Наше життя дуже змінилося. Цінності переосмислено.
За шість років окупації Крим, яким ми його знали, залишився тільки у спогадах і снах кримчан. Півострів змінився до невпізнання, а про те, що там відбувається насправді, ми знаємо все менше.
Тема Криму випала із центру громадської уваги в Україні. Інформація з території окупованого півострова надходить уривками – найчастіше українські ЗМІ не мають можливості підтвердити й перевірити факти. Та й представники влади не працюють над актуалізацією кримської теми – навіть ті рідкісні законопроєкти щодо Криму, які реєструють у парламенті, не доходять до голосування. Хоч як жахливо це звучить, до анексії Криму ніби звикли...
А тим часом окупанти обжилися у Криму й послідовно повертають його в радянське минуле: малий бізнес сходить нанівець, головним інвестором півострова залишається держава РФ – нікому не хочеться вкладати кошти в анексовану територію.
Туризм, екологія, сільське господарство, які ще шість років тому були пріоритетами, – все це тепер не цікаве російським окупантам. Розвивається у Криму тільки військово-промисловий комплекс...
То який же він, Крим сьогоднішній? Що відбуватиметься в різних сферах життя півострова у 2020 році? І чи допоміг "Керченський міст"?
Інвестиції
Деградація економіки Криму з початком анексії була неминучою. Крим до 2014 року був вигідним об'єктом інвестування і для європейських інвесторів, і для китайських, і, звичайно ж, російських бізнесменів, які щорічно вкладали мільярди рублів у різні сфери. Після анексії у вигляді міжнародних санкцій, транспортної та енергетичної ізоляції півострів належно не привабив навіть російських інвесторів. Російський бізнес слухає Путіна, киває, але у Крим не йде.
До анексії в економіку Криму інвестували $1,9 млрд прямих іноземних інвестицій, а вже у 2014 році обсяг інвестицій у Крим знизився майже у 2,8 раза.
Пропагандисти регулярно звітують про зростання економіки і збільшення доходів кримчан. Однак реальна картина сильно відрізняється – купівельна спроможність і рівень життя кримчан не тільки не зросли після анексії, але навіть упали, зважаючи на зростання цін і рівень інфляції. Економічні труднощі змушують усе більше кримчан покидати півострів. Якщо до анексії Криму було 921,8 тис. економічно активного населення, то у 2019-му таких було вже 889.1 тис.
Міст
Протягом чотирьох років кримчан "годували обіцянками" й обіцяли їм "золоті гори", які мали, мабуть, "приїхати" по Керченському мосту. Але ось міст побудували, "вгепавши" в його будівництво понад $6 млрд, але... Дива так і не сталося. Після відкриття об'єкта ціни на півострові і далі зростають, турпотік майже не змінився, а економіка регіону і далі руйнується. Сьогодні, у лютому, ціни на більшість харчових продуктів у Сімферополі вищі, ніж у Києві, на 30%, а в серпні різниця була майже на половину.
Відкриття мосту хоч і спростило доправлення вантажів на півострів і зробило його стабільнішим, але не змінило рівня цін. Річ у тому, що більшість перевізників взагалі не планує знижувати вартість своїх послуг – попит на перевезення у Крим значно вищий за попит на вивезення товарів із Криму, саме тому вартість доправлення фури із продуктами об'ємом 20 тонн із Москви до Сімферополя становить 150 тис. руб, а назад – 50 тис. руб. Залізничне сполучення через протоку також нічого не змінить, адже тарифи російської залізниці дуже високі, отже, і ціни не впадуть. Крім того, ціни на продукти в РФ у принципі завжди були і є вищими за українські на 15–20%.
Туризм
Проблеми кримського туризму не зводяться до логістики. До анексії Крим гостинно зустрічав російських туристів: ходили потяги, українські продукти були дешевшими і якіснішими, відпочинок був комфортнішим і доступнішим, не було ризиків і загроз, на вулицях не зустрічали військових і бронетехніки. Але тоді максимально вдавалося залучити у Крим лише 1,3 млн туристів із РФ. Тепер ціни у Криму стали вищими навіть за московські, відпочинок дорожчий, ніж у Сочі, і регулярні повідомлення у росЗМІ про екологічні лиха й теракти на півострові.
У 2019 році найдешевший тур із Москви на двох у Феодосію коштував 39 тис. руб. Подорожі в Туреччину, Єгипет, навіть у Грецію – дешевші. Немає жодних підстав для збільшення турпотоку з РФ в окупований Крим.
Немає й іноземних туристів. У 2013 році український півострів прийняв 540 тис. туристів із ЄС, Туреччини й далекого зарубіжжя, ще 320 тис. із Білорусі. Сьогодні він залишається для всього світу "сірою зоною", ризиковою і не рекомендованою для туризму.
До туріндустрії було залучено понад 100 тис. кримчан. Багато з них залишилося без роботи, багато хто пішов із цього бізнесу.
Хімічна промисловість
Не додає плюсів туристичному іміджу Криму й екологічна катастрофа, що сталася на півночі півострова в серпні минулого року. У ніч на 24 серпня на півночі окупованого Криму стався викид отруйних хімікатів із кислотонакопичувача заводу "Кримський титан". Роботу заводу зупинили тільки за два тижні, а вже наприкінці жовтня "Кримський титан" знову запрацював. Кардинально поліпшити ситуацію з кислотонакопичувачем не вдалося. Та й узагалі заводи, розташовані в цьому регіоні, не здатні працювати в умовах "сірої зони".
Завод "Титан" розташований в Армянську не тому, що там для нього є сировина або збут його продукції. І "Титан", і Кримський содовий завод сильно залежать від української енергосистеми і від ресурсної бази, зокрема від води, від Північно-Кримського каналу. Завод і раніше потрапляв у різні колізії через те, що розташований на стику двох адміністративних регіонів України – Херсонської області і Криму, через що навіть розглядали питання зміни адмінкордонів.
Інфраструктуру водопостачання, залізничного сполучення, газо- та енергозабезпечення побудовано так, що значна частина її розташована на території Херсонської області. Хімічний комплекс не здатний безпечно працювати автономно від материкової України, а наслідки можуть бути катастрофічними і для Чорного, і для Азовського морів.
Політика української влади щодо ситуації із "Кримським титаном" дуже слабка. Але не можна забувати про цю тему, необхідно наполягати на міжнародній екологічній місії, залучати іноземних експертів. Будь-яка іноземна комісія підтвердить небезпеку функціонування хімічного комплексу в умовах анексії, до того ж ситуація стосується двох морів міжнародного значення.
В Армянську і Красноперекопську до роботи на хімпідприємствах залучено майже 10 тис. осіб. Усі вони можуть залишитися без роботи. Інших варіантів зайнятості населення в цьому регіоні просто немає. Зупинка заводів стане дуже гострою соціальною проблемою.
Сільське господарство й виноробство
Якщо спочатку російська влада за допомогою інструментів пропаганди ще намагалася запевнити кримчан, що в сільського господарства на півострові є шанси, то сьогодні навіть вона вже визнала, що без дніпровської води нічого врегулювати не можна. Засолення ґрунтів найближчим часом стане дуже серйозною проблемою.
Обсяги врожаю помітно скорочуються щороку, навіть судячи з офіційних даних. Після збирання ранніх зернових і зернобобових культур у РФ заявили, що всього було намолочено 906 тис. тонн зернових із площі понад 548 тис. га, що на 48% менше від торішнього врожаю. Але я не вірю в ці цифри, думаю, реальні обсяги мінімум удвічі менші.
Після ситуації на "Кримському титані" вже й російські екологи визнали, що в разі відсутності врегулювання в найближчій перспективі питання водозабезпечення Криму у промислових масштабах є велика ймовірність виникнення неконтрольованих надзвичайних подій у вигляді подальших техногенних катастроф, спалахів різних захворювань серед населення й худоби, а також загальної дестабілізації екологічної ситуації.
Через відсутність належного поливання приблизно 60–65% урожаю овочевих і фруктових культур гине щорічно. Крім того, пересихають пасовища, через що відбувається швидке скорочення поголів'я рогатої худоби.
Розвиток сільськогосподарського сектору у Криму не цікавить Росію. Кримські продукти не потрібні в РФ – російським виробникам і бізнесу вигідно, щоб сільське господарство у Криму знищувалося. Краснодарський рис замінив кримський дуже швидко. 30 тис. рисових чеків півночі Криму стали непридатними. Те саме сталося і з овочівництвом. Без роботи в селах залишилося 7 тис. осіб.
Про виноградарство та виноробство у Криму також не можна сказати нічого доброго. Загальна динаміка скорочення площ плодоносних виноградників невтішна. Станом на 1 січня 2013 року їх площа становила 20,5 тис. га, а у 2017 році – 14,1 тис. га, що на 30% менше. Врожайність знизилася з 56 до 35,4 центнерів з гектара. Серед факторів, які призвели до цього, – незаконне відчуження земель, будівництво об'єктів інфраструктури і прокладання доріг на території виноградників, низький контроль землеустрою.
Виноробство – "візитка" Криму – страждає щороку все сильніше. Російська анексія завдала непоправної шкоди виноробній галузі Криму. Всесвітньо відомі винні бренди українського півострова в Росії тепер називають "винним напоєм", знамениті кримські кріплені вина знімають із виробництва, тому що вони не потрапляють під російські стандарти, а колекційні – просто розпродують.
P.S. Незважаючи на помітне зниження інтересу до теми Криму, у світі ще не забули про незаконну анексію півострова. Євросоюз зберігає свої санкції, в ООН ухвалюють нові резолюції. А ось робота української влади щодо Криму викликає серйозні запитання.
Для прикладу: протягом першого місяця 2020 року РФ ухвалила приблизно 3,5 тис. правових актів для так званої інтеграції окупованого Криму. Зі свого боку представництво президента України в АРК протягом року роботи розробило 10 законопроєктів, і тільки три з них зареєстрували у Верховній Раді України.
Плану конкретних дій, заходів із деокупації півострова досі, протягом шести років (!), не розробили. Звичайно, до річниці анексії або під час найрезонансніших подій у Криму із трибун роблять гучні заяви і звучать обіцянки "повернути Крим найближчими днями". Тому "Крим – це Україна" переважно на рівні риторики.
Джерело: Александр Лиев / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
