"Бориспіль".
У довжелезній черзі на огляд і безпеку через незнання стоять десятки батьків із возиками і маленькими дітьми. У цей самий час трохи збоку приховано окремий прохід безпеки для членів екіпажів і цих самих батьків із маленькими дітьми.
Там майже завжди порожньо. Але багато батьків-мандрівників цього не знають, а в аеропорту ніхто їм про це не говорить.
Натомість добре знають про це "рішали" аеропорту "Бориспіль" – як у костюмах співробітників аеропорту з бейджиками на грудях, так і у формі прикордонників.
Вони щохвилини підводять до цього порожнього проходу "своїх" пасажирів.
І мало того що всі ці ВІП-пасажири йдуть без малолітніх дітей – вони часто йдуть узагалі без дітей. Але їх за кивком супровідника без проблем пускають.
А в цей самий час справжні батьки з дітьми стоять у загальних чергах. Що забирає час як у них самих, так і в дорослих мандрівників.
Я пишу це як тато таких самих точно дітей, який уже не раз спостерігав цю картину на власні очі. Маленькі діти спочатку протягом години знесилюються в першій черзі на реєстрацію, а потім плавно переходять разом із батьками в нову чергу – тепер уже на огляд.
Але ж їм іще стояти в черзі на паспортний контроль. І чекати на літак. І летіти. І після прильоту проходити контроль, і знову чекати на багаж, і їхати до точки призначення.
Блін. Невже так складно налагодити цей процес, поставити супервайзерів – тих, хто інформуватиме чергу про пільги для батьків із маленькими дітьми, висмикуватиме їх і переміщуватиме ці сім'ї туди, де їм треба бути. Так, саме у Fast Line. Але не за документами, не за блатом і не за допомогою кредитної картки, а згідно зі здоровим глуздом.
Поки я стояв і спостерігав за всім цим, у тій звичайній довжелезній черзі на огляд діти і нудилися, і кричали, і плакали, і божеволіли.
І блін. Ні в кого ж із цих аеропортових "рішал" і їхніх начальників не виникає бажання допомогти цим сім'ям і скерувати їх на передбачену їм по праву окрему зону огляду і проходу.
Так-так. Я знаю, що поганий курс обміну є в багатьох аеропортах світу. Я знаю, що "рішали" і "бомбили" є в багатьох аеропортах світу. Я знаю, що черги є в багатьох аеропортах світу.
Але, я вважаю, ми маємо намагатися бути кращими, а не заспокоювати себе тим, що десь так само погано, як у нас.
А "рішал" цих, я певен, чудово там знають, і за бажання з них можна було б зробити чудовий загін із безоплатної допомоги батькам із дітьми для швидкої реєстрації і прискореного проходження контролю.
Ось точно так, як вони вправно це роблять за бабло і за блатом.
Джерело: Алексей Давиденко / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора