-1 Київ
Почитав хвилю інтелігентського обурення з приводу пропозиції Зеленського припинити видавати росіянам візи. Цікава виходить картина.
Є абсолютне зло, що цинічно демонструє глибоко стурбованому світу, що йому взагалі байдуже. Немає жодного запобіжника, жодного табу, яке вразить та зупинить зло. Я послуговуюсь мовою Толкіна навмисне, щоб не забанили вразливі алгоритми. Ще одна потішна риса нової реальності.
Зі злом розмовляти ні про що, це очевидно. Жоден звіт у жодній організації аж ніяк його не вразить, він просто не читає цивілізованою.
І є Україна, яка начебто з наших, хоча слава богу, що не ми. Україну трощить те саме зло. Ми пам'ятаємо, що до агресора стандартів не застосовують. А Україна слухає, що тут розуміють іноземні мови, тут є інститут репутації, якісь живі люди втрачають роботу через те, що хтось дотримувався священного принципу неупередженості. Виходить, коли маєте справу з абсолютним злом, неупередженість обертається на його користь?
Наприклад, фотографія голої людини із зав'язаними руками в каналізаційному люку, яку стандарти дбайливо прикрили рамочкою, – це не підтримка того, хто людину туди засунув? Спочатку рамочка, потім – заборона розповідати такі страхи людям.
Багатосторінковий звіт про те, чому Україна неправильно захищається від знавіснілого людожера, – що саме він додав до цивілізованого світу толерантних правил? Чаша терезів неупередженості хитнулася досить сильно, щоб викинути з глобуса агресивних окупантів?
Також заклик президента зараз обмусолюватиметься і викликатиме дискусії. Дискусій буде значно більше, ніж, наприклад, про збиту позавчора над Уманню російську ракету. Нагадаю, що українці неправильно захищають свою країну, на думку цивілізованих стандартів. А в Умані зараз кілька сотень хасидів, скоро Рош га-Шана. Навіщо засуджувати цілеспрямовано випущену по мирних громадянах третьої держави ракету – адже той, хто її випустив, в труні бачив ті "дискусії".
Отже, дискусії будуть про те, чи справедливо гребти всіх під один гребінець, і про те, чи відповідають громадяни за своїх лідерів. Ліберальна Європа, найпевніше, побоїться припиняти видавати візи – тут читають газети та звертають на них увагу. Ракети й далі літатимуть, Лазурка й далі говоритиме з московським акцентом, Facebook часто-густо закриється рамочками. Зараз ось почнеться розмова про те, чи нам можна було цілити в Крим. А Україна воюватиме.
Перші місяці в мене були якісь претензії до Земфіри, до Пелевіна, до Лагутенка… Я не міг повірити, що вони справді мовчать чи видають якісь невиразні алегоричні фрази і далі живуть у цій фантасмагорії. Зараз у мене вже немає жодних питань ні до кого. Зло не можна виправити, його можна лише перемогти. І я впевнений, що ті, хто досі не виїхав, не не змогли, а не захотіли цього зробити. За пів року можна було оформити всі можливі на світі документи, продати всі можливі активи, вирішити всі питання.
У мене було багато знайомих там, багато хто з них жодного слова не сказав публічно і не виїхав з країни. Я вважаю вас колаборантами, які за умовчанням схвалюють війну. Навряд чи може статися хоч щось, що змінить мою думку.
Дискусії про правомірність зла триватимуть доти, доки добро не переможе. Отримати візу, щоб підкупити єврочиновника, певен, ще простіше, ніж статус біженця в розвиненій країні. Та й пропаганді не потрібна віза.
Виходить, доля сучасного абсолютного зла зараз перебуває у руках нашої армії. Якій я бажаю сил, віри та не читати жодних дискусій.
Джерело: Андрій Ставніцер / Facebook
