Вступ України до НАТО – це не ескалація, а, навпаки, – спосіб врегулювання. Будь-які гарантії безпеки Україні без вступу до НАТО – це профанація й ілюзія

Пригадую 2008 рік. Як голова Верховної Ради я підтримав ініціативу президента Віктора Ющенка й підписав політично ризиковане, але стратегічно необхідне звернення до НАТО про приєднання до плану дій щодо членства в Альянсі. Часи були такі, що прихильники членства в НАТО, незважаючи на перемогу Помаранчевої революції, складали очевидну меншість. Фонд "Демократичні ініціативи" казав про орієнтовно 22%.

У НАТО до ідеї вступу України теж ставилися, м’яко кажучи, обережно. Парадокс полягав у тому, що Захід розумів важливість України і водночас боявся інтегрувати її. "Не треба провокувати Росію", – казали нам. Щоб аргументи України були почуті, у 2007 році ми заснували Київський безпековий форум. Із того часу на цій (не без гордості скажу) унікальній платформі відбулися десятки, якщо не сотні подій, дискусій і обговорень за приєднання України до Альянсу. З вірою в те, що ми досягнемо мети.

Чому вступ до НАТО є пріоритетом номер один для України? Бо це головна умова виживання України.

На нашій землі триває війна, бо ми не в НАТО. І це є одна з найбільших несправедливостей і прогалин у системі євроатлантичної колективної безпеки. Ми платимо високу і страшну ціну за багатовекторність, позаблоковість і "гарантії без гарантій".

Сьогодні в українській політичній еліті, у західних урядових колах уже одностайно погоджуються, що Україна має стати членом Альянсу. Кількість прихильників вступу до Північноатлантичного альянсу серед українців сягнула майже 90%. Це більше, ніж кількість прихильників вступу до ЄС, і фактично дорівнює кількості тих, хто підтримує державну незалежність України. Із жодного іншого питання серед українців немає такої згоди.

Питання: коли? І тут якраз жодної ясності немає. Мовляв, якось воно неодмінно станеться, але коли й за яких обставин, достеменно невідомо. Можливо, після війни.

Але це погана риторика. Бо не треба чекати закінчення війни, щоб вступити до НАТО. Сам вступ до Альянсу – це великий крок до її завершення. Мене відверто дивує острах щодо можливої "ескалації конфлікту" через вступ України до НАТО. Усе вже ясно й усе вже перейдено.

Вступ України до НАТО – це не крок до ескалації, а, навпаки, – спосіб врегулювання. Бо інакшого шляху, щоб зупинити Росію, не існує. Вони визнають лише силу.

Будь-які гарантії безпеки Україні без вступу до НАТО – це профанація й ілюзія, це новий Будапештський меморандум ні про що й ні про кого. Можна тисячу разів виступити перед міжнародною спільнотою й написати тисячу статей про гарантії безпеки. Але єдина стаття, яка в цій справі працює, – ст. 5 НАТО.

Ми повинні бачити чіткий алгоритм наших дій. Сьогодні про це кажуть наші друзі й партнери. З такою ініціативою, наприклад, виступила одна з найавторитетніших американських аналітичних інституцій – Атлантична рада. Посли Джон Гербст і Александер Вершбоу разом із генералом Дугласом Лутом представили на КБФ спеціальне звернення із цього приводу до президента США. Доповню їхні міркування такими тезами:

1. Безумовно, на Вашингтонському саміті треба ухвалити рішення про запрошення розпочати переговори про приєднання. Це зробить шлях України до НАТО незворотним. Водночас варто чітко визначити часові межі цього процесу.
2. Треба схвалити зміни до Конституції України, що дозволять мати на території України військові бази країн – членів НАТО.
3. Треба втілити ті зміни й реформи, на яких наполягає Альянс і без яких членство України в НАТО неможливе за замовчуванням.

Вступ України до НАТО – справа складна. Україна перебуває у стані війни. Майже 20% нашої території окуповані. Але є й прецеденти. У 1955 році до Альянсу було прийнято Німеччину, хоч її інша частина перебувала під окупацією Радянського Союзу. Окрім того, ефективність будь-якої системи (НАТО в тому числі) визначається масштабом викликів, які ця система може здолати. Сам вступ України до НАТО створить принципово нову систему колективної безпеки у світі. Я переконаний, що в недалекому майбутньому про членство України в НАТО говоритимуть як про найвдаліший і найуспішніший крок в еволюції Альянсу.

Вступ України до НАТО, натовські зброя й технології та дух волі і свободи сучасної України, наш неймовірний спротив сильному ворогові – це саме та амальгама спільних зусиль і прагнень, яка здатна покласти край численним загрозам у цілому світі, убезпечити його на довгі роки від нових війн і нових конфліктів. Бо в сучасному глобальному світі немає рішень із локальними наслідками. Світ взаємопов’язаний і взаємозалежний. Наше членство в НАТО може прибрати загрози не тільки на європейському континенті, але й на Близькому Сході, у далекому Тайвані, на Корейському півострові.

США стоять на переломному моменті своєї історії, коли треба зупинити агресію Росії, сказав президент Джо Байден у своєму зверненні до американського народу. І саме Україна – на вістрі цього процесу. Ми – фортеця світлої частини світу.

Джерело: "Українська правда"