+9 Київ
Напевно, це один із моїх головних текстів останнім часом. І це текст не політика, а аналітика, солдата і громадянина. Прочитайте його до кінця.
Не дуже коротко, але по суті. Що для нас зараз головне? Головне – це щоб після того, як ми накопичимо західне важке озброєння, у нас були сили, якими ми зможемо наступати і гнати окупантів із нашої землі. А ще для нас важливо зберегти людей, а не утримати за будь-яку ціну населений пункт. Це війна, і буває велика втрата населених пунктів. Але я хочу, щоб ви пам'ятали головне: як втратили населений пункт – так і повернемо. Доведено на цій війні неодноразово. На війні завжди треба робити важкий вибір, яке рішення ухвалити – раціональне чи емоційне. Якщо потрібно зробити крок назад, щоб потім зробити два кроки вперед і завдати удару, то я розумію, навіщо це роблять.
Так, ми втратили Світлодарськ, а трохи раніше Попасну. По-перше, зі Світлодарська наші війська вийшли, щоб не потрапити в оточення, а з Попасної довелося піти, оскільки окупанти артилерією стерли місто з лиця землі. На жаль, але там уже не було що утримувати. Потрібно робити вибір – відводити війська чи утримувати позицію. Але утримання в цьому випадку нічого стратегічно не вирішувало б, а свої сили ми втратили б. Основне завдання сьогодні – стримувати просування ворога до накопичення нашими силами кулака із важкої західної техніки. А вона йде до нас. Нехай повільно, через логістичні проблеми, але йде з усього світу.
Ситуація зараз є вкрай складною, але командування Збройних сил України попереджало нас, що найближчі тижні будуть дуже складними і важкими. Важкими вони будуть насамперед через такі новини, як зараз. Так, я розумію, що морально це тяжко. Але й так не завжди буде. Повірте, моїм побратимам під вогнем іще важче, але ми не плануємо відступати або здаватися. Ми тримаємо наші позиції і діємо згідно з наказами командування. Скажуть відійти на наступну лінію оборони – і ми відійдемо. Дадуть наказ наступати – і ми підемо вперед. Зараз наказ тримати позицію. І наші воїни тримають її, вгризаючись у землю і не пропускаючи ворога. Тому що ми віримо у наших командирів на всіх рівнях – від командира взводу та роти до комбата та Генштабу України. Без такої довіри не буде перемоги над ворогом. А ми всі живемо цією перемогою і знаємо, за що воюємо. Під ударом сьогодні Лиман, Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Авдіївка. Але це всі розуміють. І повірте, що рішення ухвалюватимуть з огляду на головне завдання – стримати ворога і не втратити своїх боєздатних сил. Довіряйте військовим. Вони точно не вороги України.
Головне, що я хочу сказати, – не треба панікувати, опускати руки і втрачати віру в наші сили. Це не лише безглуздо, а й необґрунтовано. Ворог не має стратегічного перелому на свою користь, а є лише локальні просування на кількох ділянках фронту. Але для нас сьогодні важливіше зайняти зручніші позиції для оборони і не допустити потрапляння наших військ в оточення. А головне завдання – це зменшення ризиків втрати особового складу. Тому що у нас попереду велика контратака.
Зверніть увагу, що Кремль кинув усі сили та резерви, як людські, так і технічні, але знову не зміг досягти загального чи локального бліцкригу. І це при тому, що у ворога значно більше техніки та живої сили. Але ворог зараз спалює свої сили і техніку у величезних кількостях для того, щоб здобути хоч якусь маленьку перемогу, яку кремлівські пропагандони спробують роздмухати до величезної. Київ вони вже за три дні взяли? Тут та сама історія. А перемоги у росіян сьогодні піррові. М'ясом завалюють.
А зараз треба зібратися, не падати духом та підтримувати наших воїнів словом і ділом. Не сійте зраду, а вірте у ЗСУ та в Залужного. Ми вже багаторазово довели, що ми кращі за "другу армію світу", яка вже відгрібала навіть від гостомельської тероборони. Буде перелом. Буде початок активного контрнаступу. І це знають у російському Генштабі. Вони не ідіоти. Саме тому рашисти намагаються зламати насамперед наш моральний дух і посіяти у наших душах сумніви. Хрін їм! Ми розуміємо, що це війна, і тут не буває перемоги без поразок. Важливо, за ким буде останнє слово. А воно буде за нами. Тому що у нас величезна мотивація, а з нами – весь цивілізований світ, його допомога та військово-фінансовий потенціал. І ми переможемо.
Я рідко роблю прогнози, але вони завжди збуваються. Тому що я роблю їх на підставі аналітики та після ознайомлення з даними, а не для того, щоб когось заспокоїти чи необґрунтовано обнадіяти. Так ось, перелом на фронті буде цього літа, а до листопада відбудеться розгром російської армії. Але війна не закінчиться так швидко. А ось перемоги у ворогів скоро закінчаться. І наш ворог це розуміє. От і ви зберіться, не розкисайте і вірте в наші сили!
P.S. Раніше я попереджав, що якщо постійно дивитися і слухати заспокійливу хрінь від різних "позитивних голів" Банкової, то це погано закінчиться для тих, хто дивиться, коли реальність увірветься в рожеві шмарклі заспокійливих віщунів. Так зараз і сталося. А все тому, що не треба було через різних нарцисів згодовувати українцям брехливі надії, озвучені млосним голосом. Тепер бачимо результат. Тепла ванна, яка багатьох розслабила і заспокоїла, виявилася пасткою ілюзій. Не піддавайтеся брехливим сподіванням і не займайтеся самообманом. Буде тяжко, боляче і непросто. У фіналі буде наша перемога. Але ми всі заплатимо за неї страшну ціну із життів наших побратимів, рідних, близьких, друзів, знайомих. І не всі ми побачимо нашу перемогу. Але заради перемоги і заради права наших дітей жити у незалежній, європейській, демократичній, правовій, вільній і єдиній Україні ми і воюємо! Це наш вибір. Ми переможемо. Це я знаю точно!
Джерело: Борислав Береза / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
