Мета противників ринку землі – залишити Україну в сірій зоні, де кожне чмо, якому дісталася влада, може дозволити собі персональне "Межигір'я"

У мене запитують: чому я так активно топлю за ринок землі? Відповідь проста: тому що це як Угода про асоціацію з Євросоюзом, один в один.

Можна по-різному критикувати асоціацію – квоти недостатні, не гарантує членства тощо. Але сам цей документ створює конкретні межі для інтеграції нашої держави та Євросоюзу. Опинившись усередині цих меж, потрібно просто йти далі, і на фініші неминуче буде Євросоюз.

Точно так само з ринком землі. Можна по-різному критикувати параметри тієї моделі ринку, яку можна затвердити законом, – наприклад, ліміти на придбання землі в одні руки, співвідношення між дрібними й великими власниками, якісь недоліки, якими можуть скористатися рейдери. Але сам цей ринок створить конкретні межі для економічного зростання. Коли рішення ухвалять, у будь-якому разі (!) аграрний сектор розпочне свій розвиток.

Проти ринку землі можуть бути тільки такі самі негідники, які у 2013-му закликали не підписувати асоціації, абсолютно такі самі. Їхня мета – залишити Україну в сірій зоні, у владі корупціонерів і "рішал". Де кожне чмо, якому дісталася влада, може собі дозволити персональне "Межигір'я" коштом суспільства. В аграрному секторі у нас зараз вистачає таких "Межигір'їв", тобто реально сформованих банків землі в агрохолдингів. Навіть за умов, коли легальної купівлі-продажу немає і вони експлуатують землю за безцінь; є середні аграрні підприємства, записані на родичів і партнерів багатьох політиків, які борються зараз проти ринку землі, – вони ж уже мають землю і не хочуть платити за неї більше.

Ця боротьба точно така сама, як у листопаді 2013 року. Шкода тільки, що багато з тих, хто у 2013-му був за асоціацію, тепер – проти ринку землі, тому що це зачіпає вже їхні грошенята, а не якогось там Януковича.

Джерело: Дмитрий Литвин / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора