+12 Київ
Знову почалася хвиля повчань білорусів на тему, як правильно робити революцію. Типу не робили барикади і не били ментів – ось маєте. Це не тільки принизливо і несправедливо по відношенню до білорусів, бо це вішання провини на жертву, це ще й неправдиво по суті.
Ми виграли Майдан не просто тому, що громада зорганізувалася проти беркутівців, а в першу чергу тому, що в нас було інституційне середовище, яке забезпечило перемогу протесту і швидкий перехід влади. У нас була Верховна Рада, розділена на групи, лояльність яких Янукович мав якось напрацьовувати. Була хоч і квола, але політична опозиція, яка була інтегрована в управління державою протягом десятиліть. Були олігархічні структури, кожна з яких мала своє бачення, як жити далі, і тому могла в певні моменти поводитися егоїстично, а не просто підпорядковуватися.
Саме тому, скажімо, Майдан стартував на розколі у владній групі, а Янукович нічого не отримав у Харкові і в Донецьку перед втечею. Був специфічний розподіл впливу між центром і місцевими групами в регіонах, який дозволяв фактично вивести значну частину країни з-під влади президента, про якого з'явилося відчуття, що його влада вже закінчилася, хоча ще було кому за нього стріляти.
Усе це і багато чого іншого просто ніяк не можна порівнювати з Білоруссю. Навіть якби білоруси почали в минулому році бити своїх ментів, як на Майдані, то це б закінчилося нічим, як зараз у Бірмі, наприклад. А якби Янукович не втік, то все це в нас могло б закінчитися навіть так, як у Сирії. Бо вирішує долю протесту не те, чи відповідають силою на силу, а інституційне середовище – яке воно, що дає, як змінюється, які інститути створюються в ході революційних подій замість тих, які вже розвалилися.
Ясно, що багатьом хочеться простої відповіді й похвалити себе, бо Майдан у житті деяких коментаторів – це початок і кінець особистого політичного успіху, який не може повторитися. Але треба дивитися трохи тверезіше на події і не принижувати сусідів.
Джерело: Дмитро Литвин / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
