Усе-таки я дуже сподіваюся, що "божевільний із бритвою в руці" відступить. Він досягнув свого – його бояться.
Він хотів, щоб його любили, ще тоді, у дитинстві хотів, а його всі п...здили і п...здили в підворітті, тому що був шмаркатим і боягузливим. Тоді він пішов у секцію дзюдо – не полюбили, у школу КДБ – не полюбили, потім по-дрібному шпигував у НДР, потім портфель за Собчаком тягав, потім аж президентом став – а його все не люблять, бо, як і раніше, шмаркатий і боягузливий.
Тоді вирішив: "Ах так! Хай мене тоді всі бояться!" І почав усілякі мерзотні справи коїти, і літаки збивати, і сусідів убивати, і погрожувати, що вбиватиме ще більше. Його справді почали боятися – ну, як психанутого із зарядженою рушницею не боятися? А він і радіє. І всі до нього на розмови пориваються. Не він до них, а вони до нього. Пубертат дорослий, тільки небезпечний.
Але головне, що я винесла зі своєї нинішньої поїздки до Києва: якщо все-таки Кремль піде у своєму божевіллі до кінця, то ні чорта в нього не вийде, навіть якщо Росія покличе на допомогу всі диявольські сили цього світу – Україна стоятиме на смерть і вистоїть.
Джерело: Екатерина Барабаш / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора