+1 Київ
Ні, ні, ні. Цього я не можу прийняти. Другий день думаю. Не можу прийняти і не можу змовчати. Не розумію. Якщо ти розумний дорослий порядний чоловік, який усвідомлює, що сталося, що шматок країни, де ти жив, відтяла інша країна, і ти цьому не те що не радий, як багато твоїх земляків, – ти обурений, вражений, розгніваний тощо, ти ніколи, ні за що, ні за яких обставин не побіжиш цього самого місяця (у ці ж дні захоплення, анексії!), ти ніколи не побіжиш в "окупаційні органи" подавати заяву, що візьміть мене у своє громадянство. Навіть якщо ти хочеш залишитися жити на цій території.
Це може трапитися потім, під тиском обставин. Цього може не статися взагалі, як не сталося із жителем Криму [Олегом] Сенцовим, якого заарештували і тільки потім силою всунули йому російське громадянство. Там же умови були такі. Громадянином РФ стає кожен житель анексованої території, який не написав заяви про відмову від росгромадянства. Сенцов не встиг написати такої. І його внесли автоматом.
Але якщо ти зробив навпаки, так поспішав стати громадянином РФ, що не став чекати автоматики і першим побіг писати заяву: "Дайте паспорт", ти потім кожну свою замітку маєш починати зі слів: "Я першим побіг отримувати російський паспорт. Але!.." І далі по всьому своєму, звичайно, правильному, розумному тексту про російську агресію і захоплений Крим.
Тільки так.
Але так не було.
А був ще один російський паспорт, закордонний, який ти поїхав до Москви отримувати в липні [2014 року], потім було п'ять років дописів про "захоплений Крим" без преамбули, що "я був першим, який побіг до загарбників", потім був блогер, якого вважають проросійським і який узяв і виклав усі твої заяви в росоргани, і потім були твої роз'яснення, що все так, але ти просився у громадяни РФ, коли ще не було Сенцова і Boeing, а потім у тебе розплющилися очі і ти поїхав в Київ. Але це роз'яснення ніяк не вкладалося в те, що російський закордонний паспорт ти поїхав отримувати, коли вже були і Сенцов, і Boeing, і вже тим більше нікуди і ніяк не вкладалася та черепашача швидкість, з якою у твій мозок прийшло розуміння: треба відмовитися від росгромадянства. Щось із цим громадянством не так, не в касу.
Тільки за п'ять років, судячи з того, як ти це тепер чесно описуєш (ну так нечесно не можна, інакше опише добре поінформований блогер), тільки за п'ять років ти починаєш збирати довідки, які потрібні для виходу з росгромадянства, і тільки цього року ти нарешті подаєш цю заяву і тепер чекаєш, коли закінчаться всі карантини і цей агресор випустить тебе на свободу від твоїх звернень до нього.
І тут треба тільки зняти капелюха перед твоїми друзями, популярними українськими блогерами, які будь-кого іншого в такій ситуації розмазали б по асфальту, але ти їм свій, тебе жаліють і пхають своїй аудиторії як кістку замість тебе проросійського блогера, який – от тварюка! – наїхав на справжнього патріота.
Ти патріот, Мишко! (Сильно перефразовуючи відому пісню.) Але ось цю преамбулу: "Я першим побіг подавати заяву" – особисто я тепер подумки ставитиму перед кожною твоєю заміткою, раз ти сам не захотів цього робити. Я не така великодушна, як твої чудові друзі.
Джерело: Елена Рыковцева / Facebook
