-2 Київ
Після "Дождя".
Знаєте, чому скандал навколо "Дождя" так усіх зачепив? Люди відчувають, що настав час визначатися. Або ти дивишся на все через українську оптику і для тебе будь-який російський загарбник – особистий ворог. Або ти підтримуєш путінську банду. Або граєш у Волошина:
"А я стою один меж них
В ревущем пламени и дыме
И всеми силами своими
Молюсь за тех и за других".
Я особисто давно визначився. Я на боці України, бажаю їй перемоги й бачу ситуацію з українського боку. Тому я не можу зараз жаліти російських солдатів, відчувати до них емпатію. Полонених можна жаліти, озброєних загарбників – ні. Навіть якщо їм голодно й холодно і вони на війні не з власної волі.
Волошинський "гуманізм" стосовно цієї війни – фальшивий і брехливий. Волошин вважав, що з обох боків війни є своя правда. Можливо, у громадянській війні, про яку він писав, так і було. Нині все інакше. У путінського режиму та його солдатів жодної правди немає. Вони – абсолютне, хімічно чисте зло.
Путінська Росія має програти не лише тому, що агресія проти України – найтяжчий міжнародний злочин. Цей режим загрожує ядерною війною майбутньому людства. Тільки його розгром може зняти цю загрозу, дасть шанс на свободу та мир на пострадянському просторі.
Зараз люди визначаються, на чиєму вони боці в цій війні. Тим, хто на боці України, доводиться дивитися на російських солдатів очима українців, тобто без емпатії й жалості, "крізь розріз прицілу".
Джерело: Игорь Эйдман / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
