-1 Київ
[Нелегітимний] президент Росії Володимир Путін наступає на кількох фронтах одночасно – як військових, так і політичних, – щоб скористатися ситуацією у Сполучених Штатах, які розділені й мають відвернуту увагу напередодні президентських виборів наступного тижня.
Ризиковане рішення Путіна залучити тисячі північнокорейських солдатів на війну Росії проти України й подвоєні зусилля, щоб добитися прокремлівських результатів виборів у Грузії та Молдові, – усе це відбувається, оскільки Вашингтон навряд чи відповість у якийсь значущий спосіб і не зможе згуртувати союзників достатньою для цієї проблеми мірою.
Для американської байдужості немає більш невідповідного часу. Автократичні агресори співпрацюють дедалі тісніше (зокрема, оборонно-промислова співпраця сягнула безпрецедентного рівня), усвідомлюючи рідкісний шанс змінити міжнародний порядок на свою користь, тоді як адміністрація [президента США Джо] Байдена зменшує оберти, а кандидати у президенти більше зосереджені на перемозі одне над одним, ніж на будь-якому зовнішньому ворогові.
"Західні чиновники у сфері безпеки протягом кількох місяців попереджали про зростання співпраці Росії, Північної Кореї, Ірану й Китаю, – пише оглядач Financial Times Гідеон Рахман. – Підтримка Росії з боку Північної Кореї є найяскравішим доказом цього". Проте цю підтримку досі ігнорували найбільше.
Рахман попереджає Захід про помилкову тенденцію ставитися до Північної Кореї як до міжнародного жарту, "землі недолугих костюмів і поганих стрижок, котра з більшою ймовірністю запустить комічний мем, ніж ядерну зброю", а не як частини загрози, яка зростає, має передові наступальні кіберможливості й уже доправила мільйони снарядів і десятки балістичних ракет Росії, а тепер надає тисячі найкращих військових.
"Як і [китайський лідер] Сі Цзіньпін, і Путін, і Кім Чен Ин, схоже, переконані, що США – у довгостроковому занепаді, – пише Рахман. – Він [Кім Чен Ин] може відчути історичну можливість узяти гору над своїми ворогами в межах ширшої глобальної реорганізації, яку Сі називав "великими змінами, небаченими за століття".
Якщо Кім потім зверне увагу на Південну Корею, Путін вирішить, що він йому заборгував.
Новий генеральний секретар НАТО Марк Рютте підтвердив цього тижня, що північнокорейські підрозділи розгорнули в Курській області РФ для потенційних боїв з українськими військами, які захопили частину регіону. За оцінками Пентагону, у Росію для військової підготовки скерували до 10 тис. північнокорейських солдатів, зокрема елітних спецпризначенців.
На тлі цієї ескалації Росія розгорнула операції з дезінформації, операції впливу й підкупу в Молдові та Грузії, намагаючись змінити думку прозахідної більшості в обох країнах, яка виступає за інтеграцію в Європейський союз та інші західні інститути.
У Молдові на референдумі вступ у ЄС здобув значно менше підтримки, ніж очікували. Утім, мети внести курс на приєднання до ЄС у конституцію країни було досягнуто, попри масштабну кампанію впливу Росії. Однак прозахідна президентка Мая Санду зіткнеться у другому турі, 3 листопада, із прокремлівським кандидатом [Олександром Стояногло], оскільки не змогла подолати 50-відсотковий поріг у першому турі.
У Грузії дружня Кремлю партія "Грузинська мрія" захищає суперечливу перемогу від вуличних протестів і звинувачень у шахрайстві. У понеділок десятки тисяч грузинів протестували біля парламенту країни, багато з них були закутані прапорами ЄС і Грузії, у відповідь на заклик прозахідної президентки Саломе Зурабішвілі домогтися скасування "повністю фальсифікованих" результатів.
"Я не визнаю цих виборів, – сказала Зурабішвілі. – Визнати їх було б рівносильно легітимізації захоплення Грузії Росією. Ми не можемо відмовитися від нашого європейського майбутнього заради майбутніх поколінь".
Браян Вітмор з Атлантичної ради бачить три потенційні результати: мирну продемократичну революцію, схожу на Революцію троянд 2003 року, жорстокі репресії та придушення демократичної опозиції за допомогою таємної російської допомоги або пряме втручання Росії.
"Більше ніж за два десятиліття після того, як грузинське громадянське суспільство досягло повноліття в Революції троянд, – пише Вітмор, – країна рухається до ще одного вирішального раунду. Глибоко сумнівні вибори в ці вихідні були просто першим дзвіночком".
Минулого тижня репортер ВВС Стів Розенберг натиснув на російського президента, поцікавившись, збільшили чи зменшили його дії за останні два з половиною роки безпеку і стабільність. У відповідь Путін розпочав запеклу атаку на західні інститути. "Ми хочемо це змінити, і ми це змінимо", – сказав він.
Це ставить Сполучені Штати, Європу та їхніх союзників перед складним вибором, пише Рахман: "Дозволити Росії перемогти Україну за допомогою Північної Кореї – і потім розмірковувати про зміну картини безпеки в Європі й Азії. Або різко збільшити власну підтримку України й готовність іти на ризик у протистоянні осі противників". Станом на зараз найбільшою небезпекою є небажання США ризикувати перед обличчям агресії, яка зростає. Історія висить на волосині.
Джерело: Atlantic Council
