Сергій Фурса
СЕРГІЙ ФУРСА

Український інвестиційний банкір. Спеціаліст відділу продажів боргових цінних паперів Dragon Capital

Всі матеріали автора
Всі матеріали автора

Під час війни інфляція знизилася до 5%, пенсії і стипендії – як за годинником. Це диво, яке люди сприймають як належне, можливе лише завдяки допомозі Заходу

Які неприємності на нас чекають без грошей дяді Сема?

Ми не цінуємо того, що ми маємо, поки ми цього не втратимо. І західна фінансова допомога тому яскравий приклад. І ні, ми ще не втратили її. Але навіть ризики того, що через передвиборче політиканство у США ми можемо не отримати грошей, змушують зрозуміти й відчути, а що було б без цієї безпрецедентної допомоги. Допомоги, якій немає аналогів у світовій історії. Загальний обсяг уже узгоджених сум, які Україна отримала з початку року, складає $277 млрд. Такого не було ніколи.

І наявність такої допомоги сприймається як належне. Як і те, що під час війни у нас є стабільний курс валют і чорний ринок не відрізняється від офіційного у 100 разів. Як і те, що під час війни інфляція у країні знизилася до 5%, тобто майже відсутня, незважаючи на стандартні стрибки цін на яйця. Як і те, що, незважаючи на війну, яка йде вже два роки, в Україні досі не відбулося підвищення податків. Ба навіть більше, певний час діяли податкові пільги. Це нонсенс під час війни, взагалі-то. Як і те, що в нас повні магазини не тільки товарів, а й людей, які ці товари купують. І це не можна скидувати на корупціонерів. Ні, корупціонери – це про купівлю преміумавто під час війни, і це також є, а от супермаркети наповнені звичайними людьми. Диво чи ні, але в телеефірах постійно питають економістів: а що там зі зростанням доходів людей? Під час війни. Під час агресії сильного ворога. Під час окупації частини території ядерною державою, яка кидається кожен день своїми ракетами й Shahed.

В Україні ні на день не зупинялися соціальні виплати й банківські платежі. Пенсії та стипендії виплачують як за годинником. Люди, схоже, почали сприймати таку аномальну ситуацію як належну. Забуваючи, що це, бляха, диво. Це унікальна історія. Так узагалі-то не буває.

І тому раптом поява розмов про план Б від Нацбанку і Мінфіну всіх раптом застала зненацька. Як так – "непопулярні кроки"? Як так? Ми не хочемо. Дайте зростання пенсій і зарплат. І треба розуміти, що поки що всі аналітики закладають план А. Тобто очікують, що рано чи пізно американці проголосують допомогу нам. Тому план Б – це просто необхідність "по роботі". Вони мають його мати.

Але що ж там може бути? Із боку Нацбанку це, звісно, запуск друкарського верстата. Із відповідними наслідками, яких не уникнути в разі чого. Тобто більша інфляція внаслідок девальвації гривні. Ми бачили це влітку 2022 року, поки західна допомога ще не систематизувалася і не надходила ритмічно.

Із боку Мінфіну – зростання податків, у тому числі на споживання. Так-так, мова про акцизи й ПДВ. І податків для бізнесу, у тому числі того, хто сидить на спрощених схемах, не маючи на це морального права. І підвищення тарифів. До ринкового рівня. Бо сплачувати різницю і перекривати для всіх пільгові тарифи грошей уже не буде. Тобто зростання вартості електроенергії й опалення. Радикальне зростання.

Можна було б ще пошукати гроші на митниці. Звісно. Але ж ми з вами дорослі люди й розуміємо, що там усе рівно не знайдуть, а гроші будуть потрібні вже.

Приємно це? Звісно, ні. І добре, що це лишень план Б на крайній випадок. Але про нього треба говорити. Щоб більше цінувати те, що ми маємо. Щоб розуміти, від чого нас рятують гроші Заходу. І щоб не робити дурні, яка може послабити нашу підтримку.

Джерело: Sergey Fursa / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора

Блог відображає винятково думку автора. Редакція не відповідає за зміст і достовірність матеріалів у цьому розділі.
Як читати "ГОРДОН" на тимчасово окупованих територіях Читати