+13 Київ
Питання комунікацій, або Не бісіть Славка.
Як піарниця зі стажем дозволю собі пояснити, чому зараз багато своїх одне одного не розуміють, дратуються, зляться і навіть ненавидять.
По суті, все питання у формулюваннях. Найчастіше.
Ось людина, назвемо її Славко, залишилася в місті, яке бомбардують і обстрілюють. До того ж він залишився з усією сім'єю і навіть із маленькою дитиною. Славко дорослий, повноцінний, недурний мужик. Він залишається у місті свідомо, у нього є причини. І ось уже місяць Славку надходять десятки повідомлень від друзів і знайомих із гаслами: "Виїжджай! Вивези хоч сім'ю! У вас там п…здець, чому ти не виїжджаєш?!"
На 35-му такому повідомленні Славко починає буквально ненавидіти цих уже "колись" близьких людей, посилати нах…й, банити і блокувати.
Чому? Поясню з погляду комунікацій.
Що хочуть сказати знайомі Славка:
- ми дуже переживаємо;
- ми хочемо, щоб ти і твоя сім'я врятувалися;
- ми думаємо про тебе. Нам страшно за тебе.
Що читає Славко:
- ти ідіот, якщо ти там сидиш;
- тобі не шкода власної дитини;
- тебе там бомблять, ти взагалі в курсі?
Як це виправити? У здоровому повідомленні Славку мають бути слова про повагу та конкретну допомогу.
Приблизно так: "Я поважаю тебе і твоє рішення, хай яким воно є. Хочу, щоб ти знав, я завжди готовий тобі допомогти. У мене є друг, який зможе вивезти вас, якщо ти передумаєш".
Слова поваги та факти про реальну допомогу. Тільки це дасть Славку розуміння, що він не сам, що його цінують, за нього переживають. А не задрочують, вибачте.
Або нехай буде, умовно, дружина Славка – Олена, яка виїхала до Праги, заспокоїлася, влаштувала дітей до школи і надсилає вам фоточки празьких фонтанів.
Ви пишете їй: "Нахріна ти мені це надсилаєш, бл...дь, у підвал?!" А Олена щиро не розуміє, чому ви злитесь.
Що хоче сказати Олена: у мене все гаразд, я вибралася, порадій за мене, адже раніше так і було.
Що читаєте ви: мені вже начхати на війну, на смерті та руйнування і на тебе в підвалі теж.
Як це виправити?
Ви: "Я радий, що ти в безпеці, але поки що не готовий милуватися краєвидами Праги, архітектурою, квітами, устрицями та вином на твоєму столі – впевнений, що зрозумієш".
Олена: "Я знаю, що ти відчуваєш, залишаючись під обстрілами. Цими фото я хотіла підтримати тебе, показати, що мирне небо поряд. Вибач, якщо тебе це зараз ображає, я зрозумію".
Тобто схему комунікацій із близькими, хай у яких обставинах вони опинилися, має бути вибудовано за формулою: поважаю тебе і твоє рішення / розумію, що ти відчуваєш / можу допомогти так.
І тоді у друзів залишиться шанс опинитися за одним столом, святкуючи Перемогу, а не в чорних списках телефонних книг одне одного.
P.S. Якщо комусь цей текст зараз здається недоречним, то це нормально, я це розумію. Пробачте мені. Обіймаю.
Джерело: Анна Гин / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
