– Не вези на цьому тижні цукерки й каву, зараз хлопцям треба лимони та імбир, бо хворіють, – Паша каже.
Туди ще меду, усе на блендер, і виходить класна вітамінна закрутка – додавати в чай. Паша і його хлопці готують її щодня, без вихідних. У коротких перервах плетуть сітки.
Ну що, вигребла у "Класі" всі лимони й імбир, набила в машину майже 40 кг, їду до шпиталю. Гектор невдоволено пирхає на задньому сидінні. Просто по обличчю видно: пес дуже шкодує, що вітамінна закрутка не із сала робиться.
Їдемо. На пів дорозі сирена закричала. Думаю, зараз як …бане, вибачте, помру красиво – уся в імбирі й лимонах. І сама собі бубню під ніс: "От я дурепа, ну що за думки?"
Зупиняюся на світлофорі, хлопець із дівчиною йдуть пішохідним. Він їй ніжно так із коміра сніг струшує, раптом різко розвертає до себе й цілує.
Проспект завмер на мить. Нам уже зелений загорівся, але ніхто не засигналив, уявляєте? І це в Харкові.
Картина, щоправда, неймовірно зворушлива – вечоріє, повільно падає сніг, і на проїжджій частині у світлі фар, під оглушливе виття сирени цілуються двоє.
Ось що красиво насправді. Життя.
А смерть, хай і в лимонах, завжди потворна.
Дякую, друзі, що нагадали.
Тримаймося, не забуваймо цілуватися й крутити вітаміни для наших хлопців.
Джерело: Анна Гин / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора