+17 Київ
Мене розбудив вертоліт.
Спочатку я бачила його уві сні. Він летів повз мої вікна, такий яскравий, різнобарвний, увесь у повітряних кульках. Неначе летів на дитяче свято.
Звук наростав, і я прокинулася. Але не із жахом, як завжди, а з усмішкою.
Усвідомлення реальності тривало кілька секунд. Зі словами "та який до біса вертоліт?!" я схопилася з ліжка. Ми з Гектором не встигли дійти до ванної, коли пролунав перший вибух.
Потім другий, третій, четвертий. "Швидкі" помчали нашою вулицею. У повітрі запахло гаром.
Перша офіційна інформація в Telegram-каналах: "Із території Бєлгородської області запущено БПЛА типу Shahed. Унаслідок цього у Немишлянському районі Харкова зруйнований об'єкт критичної інфраструктури, де була велика кількість палива".
Трохи пізніше повідомлять про загибель дітей. А до ранку стане зрозумілою вся жахлива картина цієї ночі.
Один із російських Shahed влучив у нафтобазу, дизель і бензин змішалися у смертельну лаву, яка потекла вниз вулицею. Будинки й машини загорялися, як сірники. Горіла вся вулиця Котельна, яку тепер, впевнена, харків'яни називатимуть Пекельна. Тому що це було реальне пекло.
Горіла земля, хоча напередодні випав сніг. Загибла сім'я із трьома дітьми – згоріли живцем. Тато, мама й малюки: сім років, чотири роки та шість місяців. Родичі вранці здають ДНК, упізнати тіла неможливо, пишуть офіційні джерела. Тіла немовляти поки не знайшли.
Пишуть, що згоріло 15 будинків, загиблих – семеро, ще двох намагаються врятувати в опіковому відділенні.
Чорний дим і зараз застилає небо над містом.
Не можу перестати думати про цю сім'ю. Уявляю, як ще вчора ввечері діти ліпили снігову бабу біля свого будинку. Як реготали, кидалися сніжками, малювали янголят на снігу. І мама з немовлям на руках не могла загнати їх вечеряти:
– Так, ану швидко додому, мокрі вже наскрізь!
Учора була така казкова погода у Харкові, увесь день ішов сніг.
Минулого тижня польський журналіст брав у мене інтерв'ю і зокрема запитав: "Ханно, що має статися, щоб ви пробачили російським людям?"
Нічого, Якубе, уже нічого.
Джерело: Анна Гин / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
