+1 Київ
Це був воістину історичний рік для кожного азербайджанця, незалежно від того, у якій країні світу він живе. Адже ми проводжаємо 2020 рік у статусі держави, яка перемогла у війні, яка звільнила землі нашої батьківщини, що понад 25 років були під вірменською окупацією. Це була перемога, досягнута не завдяки, а всупереч очікуванням і навіть планам провідних світових держав, які були цілком задоволені замороженим станом вірмено-азербайджанського нагірнокарабаського конфлікту, заявляючи про визнання територіальної цілісності нашої держави, але без жодного тиску на Вірменію, без запровадження санкцій проти неї.
Хоча ця країна відкрито ігнорувала міжнародне право, де принцип територіальної цілісності переважає над правом націй на самовизначення, і чотири резолюції Генеральної Асамблеї та Ради Безпеки ООН, у яких містився заклик до виведення всіх вірменських збройних формувань з окупованих територій Азербайджану. Навіть більше, прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян став автором заяви про те, що "Карабах – це Вірменія – і крапка". Після якого зник сенс у мирних перемовинах щодо врегулювання карабаського конфлікту. Тим паче, що відправлений у відставку після розгрому вірменської армії в 44-денній війні міністр оборони Вірменії Давид Тоноян також зробив приголомшливу й цинічну заяву про те, що "нова війна з Азербайджаном – це нові захоплені території".
За цих умов, коли вірменська сторона регулярно здійснювала ще й воєнні провокації, на кшталт тієї, що сталася в липні на товузькому напрямку, велика війна стала неминучою. І вона сталася 27 вересня після чергової вірменської провокації. Відповідь на яку була руйнівною. Азербайджан розпочав операцію "Залізний кулак", скерувавши на окупантів усю міць нашої армії, яку справедливо вважають найсильнішою на Південному Кавказі і однією з найсильніших на просторі колишнього СРСР.
У підсумку з-під вірменської окупації звільнили Шушу, Лачін, Джабраїл, Фізулі, Зангілан, Губадлі, Агдам, Гадрут, сотні й сотні сіл, відновили контроль на азербайджансько-іранському кордоні. Азербайджанські воїни взяли під контроль і гору Муров. Цієї великої перемоги наша армія домоглася за дуже складних з територіально-рельєфного погляду умов і в короткий термін, прорвавши всі ті оборонні споруди, що вірменська армія зводила протягом чверті століття. Неспроста досвід перемоги Азербайджану в нинішній війні вивчають провідні військові центри й фахівці.
Вивчати його треба й політикам, дипломатам, економістам із різних країн світу. Адже перемога на полі бою була б неможливою без сильної економіки, без грамотної зовнішньої політики Азербайджану, що став першою державою, якій вдалося врегулювати заморожений конфлікт і відновити свою територіальну цілісність у воєнний спосіб. І, проводжаючи нинішній рік, ми схиляємо голови перед пам'яттю шахидів, які віддали життя в ім'я цієї великої перемоги.
Ми дякуємо Туреччині, Україні, Ізраїлю, Пакистану й багатьом іншим країнам світу за підтримку, надану нашій країні у найдоленосніший момент у її новітній історії. Ми розуміємо, що попереду на нас чекає велика робота з відновлення звільнених територій. Щоб зрозуміти її масштаби, нагадаю, що Вірменія зруйнувала на окупованих територіях 927 бібліотек, понад 60 мечетей, 44 храми, 473 історичні пам'ятки, палаци й музеї, незаконно вивезла 40 тис. музейних експонатів. Окрім того, фахівці ANAMA заявили, що на цілковите розмінування всіх звільнених територій може знадобитися від 10 до 15 років. Але все це можна подолати. І я переконаний, що вже найближчими роками ми зможемо запросити всіх друзів, гостей Азербайджану у велику, звільнену Шушу і в інші міста нашої країни, яка перемогла у війні.
Джерело: "ГОРДОН"
