Весь цей час я жодного слова не писала про футбол. Бойкот – це бойкот, і він не буває половинчастим.
Упевнена, час покаже, що це була одна з найганебніших сторінок у сучасній історії, коли у футбольних команд не вистачило мудрості повторити бойкот спортсменами Олімпіади-80. На знак протесту проти війни в Афганістані та арештів дисидентів.
ФІФА не вважає РФ імперією зла, не знає про десятки політв'язнів, про війну на Донбасі та в Сирії, про вкрадений Крим і розчленовану Грузію. Президенти і королі європейських країн їхали в Москву підтримати свої команди, їхали в країну, яка розв'язала кілька війн і безкарно продовжує вбивати українців, сирійців, тримати їх у тюрмах.
Це нагадувало серпень 2008-го, коли в день початку Олімпіади РФ розчленувала Грузію. І зараз, у дні чемпіонату, продовжувала вбивати українців – у своїх тюрмах, в окупованому Криму і на Донбасі. Немає сумніву, що це був черговий виклик Путіна світові, щоб ще і ще раз перевірити і переконатися в тому, що можна і далі вбивати, нападати, розчленовувати країни, збивати літаки, брехати, маніпулювати. Немає сумніву, що він ітиме далі, бо це дозволяє йому світ.
І як би від цього не було сумно, друзі, це не привід нам із вами опускати руки, бо нам треба і далі боротися за Крим та Донбас, за нас це ніхто не зробить, і це для нас не новина.
Джерело: Iryna Gerashchenko / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора