+5 Київ
Переговори про вступ Швеції і Фінляндії в НАТО провалилися, їх поставили на паузу щонайменше до весни.
Після акції зі спаленням Корану, яку в Стокгольмі влаштували шведські праві, Анкара закономірно скористалася цим політичним подарунком й посилила свою переговорну позицію.
Ердоган, як вірянин, котрий багато років позиціонує себе як захисника мусульман і затятого поборника ісламських цінностей, зіграв цю карту на свою користь, згуртувавши проти Швеції багато переважно мусульманських країн, які колективно засудили Стокгольм за знищення Корану.
Для нього це зайвий привід покарати шведів, виявити свою принциповість і рішучість. Напередодні президентських виборів у травні він не може показувати м'якість і слабкість, а тому, йдучи на подальше загострення, він змушений ставити переговори на паузу, щоб максимально капіталізувати цю історію перед голосуванням.
Зі свого боку, у Європі розуміють токсичність нинішнього моменту. Швидко домовитися з Туреччиною на прийнятних умовах навряд чи вийде, і що ближчою є дата виборів, то складніше, оскільки риторика Ердогана та його партії стає дедалі гострішою, агресивнішою і нераціональною. Тому в ЄС чекають і сподіваються на те, що Ердоган програє у травні. А турецьку опозицію вважають більш договороздатною й орієнтованою на Захід.
Фінляндія, у якої з Туреччиною менше проблемних питань, поки що не наважується відколюватися від Швеції та йти в НАТО окремо. Вони вже заявили, що без Стокгольма до Альянсу не вступлять, тому змушені чекати, поки турки, шведи й американці торгуються.
Турецька опозиція теж готується до виборів, але поки що запізнюється з оголошенням єдиного кандидата від усіх шести партій. Тривають внутрішні торги. Що довше затягують, то складніше потім розгортати виборчу кампанію, чим, звісно, скористався Ердоган, перенісши вибори на місяць раніше.
Окрім того, такі акції, як спалення Корану чи "повішення" ляльки турецького президента, не додають очок опозиції, оскільки вона на цьому ніяк зіграти не може. Обидві акції є провокаціями й образою, і жоден мусульманський чи турецький лідер не суперечитиме Ердогану, коли той засуджує такі речі. Отже, європейці в цьому плані зіграли проти турецької опозиції й на користь Ердогану.
Тим часом переговори щодо НАТО зайшли в глухий кут. І вони не лише про розширення НАТО. Від них залежить ситуація в Сирії, майбутнє Туреччини та її ВПК, а також результат президентської кампанії Ердогана.
Джерело: Iliya Kusa / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
