-3 Київ
Політичний глухий кут "зернового питання".
Пропонований Туреччиною "зерновий коридор" з Одеси, з огляду на вчорашні заяви Лаврова і Чавушоглу, не має великих шансів запуститися. Занадто багато невирішених питань та замало довіри. Між усіма.
Для Анкари запуск "зернового коридору" був би гарною історією для їхніх регіональних позицій, впливу та авторитету посередника, здатного вирішувати проблеми, що можна потім продавати Заходу, РФ, Близькому Сходу й особливо Африці. Туреччина вклала величезні ресурси в гуманітарні операції у країнах Африки, зокрема у продовольчій безпеці, щоб покращити там свій імідж та свої позиції на тлі послаблення традиційних гравців – США і Франції.
Ну і принагідно заробляти на цьому вивезенні гроші, цементуючи свою роль одного з головних гарантів Чорноморського басейну, в ідеалі – без залучення західних партнерів та інших країн НАТО, щоб не порушувати баланс сил із РФ у Чорному морі й не давати іншим можливості втручатися у цю справу, особливо Греції, з якою у турків зараз загострення територіальних розбіжностей.
Росія, очевидно, вирішила зіграти в ці переговори, щоб стати в позицію "конструктивної сторони", яка готова врятувати світ від голоду, перекидаючи провину за шантаж продовольством на Україну, розповідаючи всім через свої медіа, як Україна не погоджується на вивезення зерна, а отже, сама винна у цій кризі
До того ж не думайте, що ця пропагандистська лінія працюватиме на Захід. Росію не цікавить думка Заходу щодо цього питання, вона вже сформована. Росія працюватиме на аудиторії третіх країн – Африки, Близького Сходу, Південної та Центральної Азії, тієї ж Туреччини. Вони залежать від постачання, а можливість медіа-проникнення РФ там набагато вища, ніж України.
Питання надійного зернового постачання Росія обіграє в діалозі з Близьким Сходом, зокрема з аравійськими монархіями, де нещодавно з візитом двічі побував Лавров. Саудівська Аравія, ОАЕ та Ко зацікавлені у відновленні стабільних постачань з України, і в обмін на це Москва може вимагати поступок щодо глобальних енергетичних питань, наприклад, не викидати Росію з нової потенційної угоди ОПЕК+.
Паралельно у переговорах із Туреччиною Росія спробує ув'язати питання вивезення українського зерна з воєнною операцією Ердогана у Сирії. Мовляв, хочете дістати нашу згоду на "зерновий коридор", погодьтеся на поступки щодо Сирії. Наприклад, Туреччина може зобов'язатися не атакувати окремі ділянки, важливі для РФ у Північній Сирії.
Зрештою, окремо стоїть питання санкцій. Росія вимагає часткового зняття санкцій в обмін на зерно. Туреччина підтримала цю ідею. Але в ЄС та США сказали "ні". Із цієї причини Росія гратиме в довгу, сподіваючись, що що довше затягуватиметься продовольча криза, то згідливішими будуть країни Заходу, які побоюються соціальних вибухів у країнах Магрибу та Субсахарської Африки.
І з цієї причини Росія не буде поспішати і швидко погоджуватися на "зерновий коридор", принаймні, не діставши жодних поступок чи дивідендів – від Туреччини чи когось іще.
Так само і Захід чекатиме, очікуючи, що Росія зламається першою під тиском санкцій, війни в Україні та потенційних проблем, які породжує продовольча криза і для їхніх позицій на тому ж Близькому Сході.
А для нас це все – не райдужні новини, оскільки проблема вивезення зерна все ще залишається. І якщо "зерновий коридор", який пропонують Туреччина та ООН, не запрацює, тоді вже до осені це питання постане гостро, разом із питанням енергетичної безпеки, до того ж для всіх одразу.
Джерело: Iliya Kusa / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
