Якщо Москва припинить обговорювати Україну, значить, вона її повернула

Я чітко пам'ятаю, як після першого Майдану українська тема стала топовою в російських медіа.

Українські стрічки російських інформагентств били рекорди за переглядами. У той час у Москві було відчуття, що колишня радянська республіка "віддаляється". Стає незалежною. Починає жити за власним порядком, у якому для Росії місця залишається усе менше. А тому попит на українську тему виявився надзвичайно високим. Хтось шукав у цих новинах привід для зловтіхи. Хтось – рецепт втечі з пострадянського болота. Але, незалежно від мотивів, українські події змушували російську аудиторію вчитуватися і коментувати.

Усе змінилося після перемоги Віктора Януковича. Четвертий український президент мало чим відрізнявся від російських політиків. Він був настільки простим і нехитрим, що українське майбутнє в його каденцію навіть не викликало сумнівів. Якщо раніше було відчуття, що Україна рухається якимось своїм шляхом, то після його інавгурації почало здаватися, що Київ знову йде у фарватері Москви. Копіюючи її практики в усіх сферах публічного життя.

Віктор Янукович жив за заповітами папи Лева Х – "Бог дав нам папство, так насолодімося ж ним". До того ж весь державний етичний та естетичний контур був для нього лише ресурсом для торгівлі, який він успішно обмінював на російські гроші. А коли зайшла мова про знижки на газ – пожертвував і державним контуром, продовживши термін базування Чорноморського флоту в Севастополі. Унаслідок цього інтерес до українських новин у Росії став падати. На перше місце почали виходити новини з Кавказу. У передвоєнні роки вся російська дискусія – це суперечки про нелегальну міграцію, про візовий режим із країнами Центральної Азії, про "недоторканну" чеченську діаспору.

Головними темами були зіткнення на міжнаціональному ґрунті, радикальні ходи 4 листопада. Трендсеттером був "Супутник і погром". Українська тема була на задвірках російського порядку денного. Вона просто нікого не цікавила – у силу своєї передбачуваності. Усе змінилося взимку 2013 року. Ще влітку того року соціологи писали про дві третини українців, які не бажають виходити на акції протесту. Вони помилилися. Віктор Янукович зумів об'єднати Україну – проти себе. І тому на вулицях стояли люди різного віку, професій і географії. І цей пасіонарний вибух знову став несподіванкою для всіх. Включно з Росією.

Українська тема знову стала головною в російських медіа. І вже не припиняла нею бути. Майдан. Анексія Криму. Вторгнення на Донбас. Boeing. Санкції. Іловайськ та Дебальцеве. Усі наступні місяці вона лише набирала обертів, витісняючи російські новини з російського телеефіру. Україна стала головним жупелем. Основним змістом. Центральною темою. Із категорії "Такі, як ми, тільки пики незнайомі" вона раптово перейшла в розряд чужих, ворожих і незрозумілих. Й інтерес до неї знову почав бити рекорди.

Але саме це "засилля України" в російському медіа-просторі досить показове. Воно означає лише те, що з погляду Москви, Київ продовжує "відпливати". Народжуючи хвилю емоцій у колишньої метрополії. Тієї самої метрополії, що звикла вважати цю територію своєю. Якщо Москва припинить обговорювати Україну, значить, вона її повернула.

Джерело: "Крим.Реалії"

Опубліковано з особистого дозволу автора