Втрати російських окупантів
1 206 910

ОСОБОВИЙ СКЛАД

11 477

ТАНКИ

434

ЛІТАКИ

347

ГЕЛІКОПТЕРИ

Павло Казарін
ПАВЛО КАЗАРІН

Український журналіст, військовослужбовець

Всі матеріали автора
Всі матеріали автора

Коли ми говоримо про реванш, думаємо про декомунізацію, назви вулиць. Але "відкат" можливий в інших сферах – економіка, Нацбанк, "Нафтогаз", децентралізація

Реванш у сфері економіки ризикує викликати значно менший резонанс в українському суспільстві, ніж "відкат" із назвами вулиць, вважає журналіст Павло Казарін.

Коли ми говоримо про реванш, то насамперед думаємо про простір символічного.

Знесення волонтерського намету в Харкові. Відкат декомунізації. Руйнування нової символіки. Назви вулиць, шкільні програми, пантеон героїв і антигероїв. Ми виходимо з того, що реванш – це тільки і суто руйнування символічного контуру. Того самого, який став з'являтися після російського вторгнення. Того самого, яким країна оточувала себе в пошуках відповіді на запитання "Де закінчуються вони і де починаємося ми?".

Цього контуру не було десятиліттями. Україна залишалася в радянській орбіті навіть тоді, коли СРСР припинив своє існування. Для когось питання ідентичності не були важливими. Когось влаштовував статус-кво. Заіржавілі шестерні стали прокручуватися лише після анексії і вторгнення. Війна стала ударом дефібрилятора, змусивши давати відповіді на запитання, які було заведено вважати "неактуальними".

І тепер, коли ми розмірковуємо про "відкат", то зводимо його опис до розмиття символічного частоколу. Але в тому і штука, що "реванш" може мати значно більше проявів, ніж ми звикли думати.

Тому що простір нової етики цілком може встояти. Символічне – за всієї його невідчутності – дає відповіді на запитання ідентичності. "Хто ми?", "Ким себе вважаємо?", "Що вважаємо нормою, а що – її порушенням?". Вони можуть бути вторинними для більшості, але первинними для тих, хто звик виходити протестувати на вулиці. Пряма спроба реваншу в цій сфері може мати занадто вибухонебезпечний потенціал. А тому є ймовірність, що нового "колективного табачника" у коридорах влади ми не побачимо.

Зате ми цілком можемо виявити реванш у тих сферах, "майданоємність" яких значно нижча. Наприклад, в економіці. Нацбанк. "Нафтогаз". Децентралізація. Монетарна політика. Усі ці сфери критично важливі для стійкості держави, але мають значно менше значення для обивателя. Просто тому, що складні й незрозумілі для більшості.

Повернення радянської топоніміки зрозуміле без перекладу – причому як для прибічників, так і для супротивників. А от пояснити, чому важлива незалежність Нацбанку і чому не можна гратися з емісією – значно складніше. Тому що вимагає від аудиторії хоча б мінімального розуміння процесів. Списати "ненастання епохи щастя" на поганих "білих комірців" досить просто.

Демонополізація, деолігархізації, роздержавлення, реформи – всі ці кроки мають створити у країні простір чесної конкуренції. Вони скорочують вікно можливостей для клановості, корупції, кулуарних домовленостей. Створюють системи стримувань і противаг. А у старих правил гри є впливові лобісти. Які готові інвестувати у збереження статус-кво.

Символічний реванш зрозумілий усім – тим, хто його чекає, і тим, хто його боїться. А економічний реванш ризикує викликати значно менший резонанс. Через складність теми і значно меншу "очевидність" для обивателя. Зрештою, нам же не просто так п'ять років поспіль повторювали, що "ворог не в Кремлі".

Іронія в тому, що це твердження тепер може виявитися почасти правильним.

Джерело: "Крим.Реалії"

Опубліковано з особистого дозволу автора

Блог відображає винятково думку автора. Редакція не відповідає за зміст і достовірність матеріалів у цьому розділі.
Як читати "ГОРДОН" на тимчасово окупованих територіях Читати
Легка версія для блекаутів