+3 Київ
Стосовно польських претензій до України.
Історично Україна була полем битви двох проектів. Одним із них був імперський проект – він же радянський. А з іншого боку – український етнічний проект. Майдан обнулив обидва.
Чотири роки тому на зміну обом прийшов український політичний проект. Той, який про цінності та ідеологію. Але власного набору символів у нового проекту просто не виявилося. А тому у своїй битві з імперією нова Україна на штандарти почала ставити спадщину українських націоналістів. Бо іншої естетики під рукою не було.
Саме так на українських вулицях опинилися Степан Бандера і Роман Шухевич. Їхня реінкарнація була неминучою – хоча б тому, що вони символізували ідею збройної боротьби за незалежність.
Але водночас нова Україна, узявши на озброєння естетику націоналістів, відмовилася брати у них етику. Спадкування прапорів не означає наслідування методів. Саме цього ніяк не зрозуміють у Варшаві.
Тому що для Польщі Бандера і Шухевич – це реальні історичні персонажі, з усім вантажем своїх помилок. А для сучасної України це, найімовірніше, символічні донори. "Сферичні" й "у вакуумі".
Найімовірніше, за кілька десятиліть символічний пантеон України поповнять нові імена. Ті, хто залишаться моральними авторитетами, витримавши випробування часом. І ті, чиї імена сьогодні країна читає у зведеннях загиблих на фронті. Це неминуче для країни, яка займається нацбілінгом у режимі прямого ефіру.
Але для цього потрібна лише дещиця. Виграти війну.
Джерело: Павел Казарин / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
