Гадаю, день 20 лютого 2020-го увійде в історію. Небачена соборність, небачене єднання! Небачена криза моралі й запасів інтелекту.
Не щеплювати дітей – не боїмося. Жерти базарні консерви і вмирати від ботулізму – не боїмося (навіть знаючи, що сироватки немає). Ковтати за будь-якого пчиху антибіотики – не боїмося. Ремені безпеки – для слабаків. Сурогатний алкоголь – наше все. Любов і повага до медпрацівників – зашкалюють. Валідол – від інфаркту, пустирник – від депресії, вітаміни – для імунітету, гомеопатія – від усього. Грипу, правцю, кору, туберкульозу, сифілісу, кашлюку тощо не боїмося.
Наших абсолютно здорових (!) співвітчизників, які за примхою долі опинилися там, де з 1,4 млрд людей захворіло 75 тис., готові спалити із криками про те, що Україна єдина.
Тобто, коли із 40 млн хворіє на кір 150 тис., ми продовжуємо купувати і продавати довідки про щеплення – цього ми не боїмося...
Ну і щоб двічі не вставати. Стосовно ідеї зібрати "шанованих лікарів" і щоб вони оцінили медреформу. Уся сутність медреформи – як не порушити Конституцію, але водночас дати на медицину якомога менше грошей.
Можна скільки завгодно збирати лікарів, але без грошей, із бідними безправними медпрацівниками й за умов тотального беззаконня ніхто і нічого не реформує. Тому треба збирати не лікарів, а силовиків, юристів, економістів, і, доки вони думатимуть, як навести лад і де взяти гроші, хоча б не ламати того, що вже побудовано.
На цьому замовкаю, оскільки високоморальним прихильникам України, які зараз улаштують чергову істерику про те, що я ватник і мені треба звідси забиратися, і без того буде про що поговорити.
Джерело: Евгений Комаровский / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора