-2 Київ
Позбавляти чи не позбавляти мільйони українських громадян за кордоном українського громадянства? Зверніть увагу, привід для суперечки – відмова чоловіків за кордоном повертатися в Україну для служби в армії. Але "вигребли" всі – "і мертві, і живі, і ненароджені", а саме 11 млн громадян, які опинилися й біженцями, й залишилися на окупованих територіях. А це й діти, й люди похилого віку, й жінки, й інваліди, а не лише військовозобов'язані.
Юлія Клименко, яка була на шоу, спробувала не погодитися, але зробила це в якомусь "ковбасно-споживчому" стилі. Мовляв, не можна від них відмовлятися, вони по $18 млрд в Україну щороку надсилали. 18, не 18, але $15 млрд до повномасштабної війни заходило, але це загальна сума, з урахуванням оплати аутсорсингу, схем з IT та переведення в готівку долара.
Тобто не лише мігранти. Тепер цих грошей стане набагато менше, але не внаслідок заяв Безуглої, а внаслідок втрати для країни позитивного сценарію майбутнього (принаймні в середньостроковій перспективі).
У негативний сценарій ніхто не хоче інвестувати. Тому я прогнозую скорочення цієї суми з боку трудових мігрантів до позначки нижче за $10 млрд на рік, тобто більш ніж на третину.
У перспективі ця сума може стабілізуватися на позначці $7–8 млрд щороку й повільно рухатися вниз у міру того, як підуть у потойбіччя старі, котрі відмовилися виїжджати й отримують допомогу з боку родичів за кордоном.
Узагалі, нафта ХХІ століття – це людський капітал. Зростання ВВП забезпечене переважно через споживання, тому людей скрізь цінують. Кожен економічно активний житель країни в контексті України – це до $1 млн капіталізації економіки через ефект мультиплікатора. Втрата 11 млн людей – це в перспективі 30 років втрата $10 трлн потенційного валового продукту або приблизно $300 млрд ВВП на рік (потенційно можливого).
У цій цифрі – й ціна грошей у часі, й можливість виходу ВВП України на рівень $500 млрд у перспективі 10 років. Так, не всі зі вказаних 11 млн людей є економічно активними, але в них народяться діти, онуки тощо. І $10 трлн залишаться в інших країнах.
Усі природні ресурси країни в нас, нагадаю, оцінюють у $10 трлн. А валове накопичення основних коштів – 1 трлн грн, а з урахуванням дооцінки – не більш ніж $1 трлн. Тобто ціна таких заяв Безуглої досить велика – компенсувати втрату $10 трлн в Україні просто немає чим.
Це так, цифри для розуміння масштабу процесів для політичних еліт, у яких немає математиків, але є ексцентрики, котрі "думають" емоцією і внутрішнім ресентиментом стосовно своїх громадян. Яких за такого підходу сприймають кріпаками. Згадується Жан Бодріяр: феодал привласнює життя своїх підданих, водночас самостійно вирішуючи, коли йому самому варто ризикувати своїм життям. Для кріпака такий стан перетворюється на "відтерміновану кару військовополоненого".
Економічна модель, створена в Україні, давно "випльовувала" зайвих людей. Економічна система так улаштована, що вона в разі зміни базових налаштувань знаходить точку рівноваги на вищій або нижчій точці рівноваги. Виробничі сили УРСР, включно з інфраструктурою, освітою, наукою, медициною й енергетикою, були розраховані на чисельність населення 52 млн осіб.
Якщо цей потенціал не розвивати, а амортизувати в нуль (завдяки цій амортизації і "харчувалися" наші політичні еліти всі ці 30 із гаком років), то й чисельність населення буде амортизовано майже в нуль. Не подобається структура економіки УРСР – створіть нову модель. Але не амортизуйте старої в нуль!
Потрібно виходити на вищу точку розвитку, а не на нижчу. І цінувати людей. Людиноцентрична політика як базова філософія й національна ідея. Я про це попереджав у своїй статті "День, коли зупиниться Україна" багато років тому, але це було волання в пустелі.
Мене називали песимістом, а я виявився оптимістом, оскільки давав нам час до проходження точки неповернення приблизно у два-три політичні цикли або до 2040 року. Але втеча людей – поганий знак для політичних еліт.
В одній зі статей я аналізував платіжний баланс України із 2010 року. За період 2010–2021 років бізнеси й політичні еліти вивели з України $170 млрд ("гроші з України"). За цей самий період населення (трудові мігранти) переказали в Україну приблизно $155 млрд ("гроші в Україну"). Тобто поки політичні еліти заробляли тут і витрачали там, прості українці заробляли там і витрачали тут. Якщо люди перестануть надсилати гроші в Україну, то де політичні еліти братимуть гроші для виведення за кордон?
Торговельний товарний баланс у нас є глибоко дефіцитним (уже мінус $39 млрд). Баланс послуг також піде в мінус: сектор IT скоротиться (міграція, низький рівень освіти, низька народжуваність, тобто мало людей для поповнення). Транзиту газу, нафти, аміаку вже немає.
У борг даватимуть мало: держборг – уже 90% ВВП. Щойно зовнішнє кредитне підживлення зменшиться, відсутність людей призведе до того, що виводити капітал з України можна буде лише ціною постійної девальвації.
Єдиний порятунок тоді – скорочення імпорту через бідне населення, яке старіє і живе з городів, і сировинний експорт. Модель, за якої країна ніколи не стане багатою і привабливою.
Загалом, цінуйте людей і пам'ятайте історію славетного міста Гамельна, з якого щуролов вивів усіх дітей, залишивши в місті тільки старих.
Джерело: Алексей Кущ / Facebook
