Втрати російських окупантів
907 220

ОСОБОВИЙ СКЛАД

10 430

ТАНКИ

370

ЛІТАКИ

335

ГЕЛІКОПТЕРИ

Олексій Кущ
ОЛЕКСІЙ КУЩ

Український економіст, фінансовий аналітик

Всі матеріали автора
Всі матеріали автора

Принцип "один воює – троє в тилу" не працює. Одного воїна може забезпечити 60 тиловиків

Ціна армії.

Наведу свої розрахунки вартості комплектування військових підрозділів України. Особливо нервових товаришів одразу попереджаю: це розрахунки на основі публічної інформації, жодних секретних даних у мене немає.

Утримання одного солдата – це 1 млн грн на рік (у середньому). Сюди входять грошове забезпечення, харчування, форма, засоби захисту й мінімальне обладнання. Одна штатна бригада – приблизно 4 тис. солдатів, тобто 4 млрд грн на рік на утримання бійців. Технічне оснащення однієї бригади – приблизно $250 млн на старті. Тобто сумарно створення однієї нової бригади – це $350 млн.

Для формування угруповання з нових 10 бригад потрібно $3,5 млрд, або 140 млрд грн. Якщо брати реальну середню зарплату в Україні на рівні 15 тис. грн, із неї можна зібрати десь 2,5 тис. грн прибуткового податку (з урахуванням податкової пільги) на місяць. Розрахунок, звісно, спрощений. На рік – до 30 тис. грн податків з особи.

Скажімо, усі свої гроші такий найманий працівник витратив на купівлю товарів в офіційних торгових мережах, і з усіх цих товарів і послуг заплатили 20% ПДВ. Що, до речі, є абсолютно нереальною ситуацією, оскільки ПДВ сплачують за сальдовим принципом, є схематоз і готівковий обіг.

Але також є й інші податки, наприклад, акциз. Ну, скажімо, усі податки заплатили. Це дасть іще 2,5 тис. грн податків, сумарно виходить щонайбільше 5 тис. грн на місяць, або 60 тис. грн на рік з одного працівника. Скільки потрібно платників податків для забезпечення 10 нових бригад?

Приблизно 2,5 млн громадян, які працюють у тилу. Тобто принцип "один воює – троє в тилу" очевидно не працює. Три людини не можуть забезпечити одного воїна. Це неможливо. На одного воїна потрібно 60 осіб у тилу.

Тобто війна "власним коштом" без емісії, боргів і зовнішньої допомоги – це мобілізація до 1,5–2% населення, котре працює. Для України – це показник приблизно 400 тис. осіб, якщо взяти й пенсіонерів (вони сплачують податки як кінцеві споживачі).

Це, так би мовити, економічно обґрунтована величина. Усе, що вище, можна фінансувати через емісію, борги і/або зовнішню допомогу.

Але як же ми фінансуємо армію чисельністю понад 1 млн людей, запитаєте ви? У моїх розрахунках показано модель самостійного фінансування армії з нуля. Значна частина озброєнь у нас була, частину зброї нам дали й дають безплатно, тобто витрачати на кожну бригаду по $250 млн на техоснащення не довелося.

Але з кожним роком мій розрахунок ставатиме дедалі актуальнішим, оскільки техніку знищують, нове поповнення вже не таке масштабне тощо.

Якоїсь миті нам доведеться озброювати нові бригади майже з нуля і робити це винятково зі своїх ресурсів. І ось тут визначена мною пропорція стане на повний зріст. І збільшенням податків тут нічого не вдієш. Цінуйте людей – вони приносять податки, як курка яйця.

Хоча з курки виходить гарний бульйон. Але лише один раз. А омлет можна їсти щоранку.

Джерело: Analityka_Kush / Telegram

Блог відображає винятково думку автора. Редакція не відповідає за зміст і достовірність матеріалів у цьому розділі.
Як читати "ГОРДОН" на тимчасово окупованих територіях Читати