Щодо візиту міністра закордонних справ Кулеби в Індію.
Туди мала їхати розширена делегація із залученням економічного блоку уряду.
Індії потрібно запропонувати конкретні проєкти розвитку.
Наприклад, участь України в новому "маршруті спецій", який має стати альтернативою Новому шовковому шляху Китаю.
Наприклад, концесія українських портів для індійських компаній, зона порто-франко в Одесі під майбутню угоду про зону вільної торгівлі між Індією та ЄС.
Окрім того, угода про ЗВТ між Індією та Україною стала б справжнім бінго для нас.
Проєкти у сфері авіації, космосу, фармацевтики, продовольства.
Але тут є одне основне питання.
Який у нас є геополітичний ресурс, який може використовувати держава для свого глобального позиціонування?
У контексті Індії, наприклад.
У РФ є нафта. Але в Росії лише на рівні політичного керівництва можна вирішити такі питання, як продаж нафти у конкретну країну чи непродаж, форма розрахунків, розмір дисконту тощо.
У нас є зерно. Але держава не може вирішити, наприклад, що ми його не постачаємо у ті країни, які купують російську нафту.
Держава не може вирішити, який розмір дисконту на зерно ми можемо запропонувати Індії в обмін на відмову Індії від купівлі російської нафти (зовсім або нижче за price cap у розмірі $60).
У розумінні Індії Україна як держава поки не може їй нічого конкретно запропонувати, окрім фотографії міністра із книжкою Ганді.
Єдиний ресурс, яким керує інститут держави у нас, – це люди, усі інші активи країни від нього відчужено на користь приватного капіталу.
Але наші люди Індії не потрібні, у неї їх і так багато...
Джерело: Алексей Кущ / Facebook