-1 Київ
Пригожина поховали втиху на напівзакритому цвинтарі в Пітері, без почестей, офіційних промов і гостей. Навіть мертвого, вони – Путін, Шойгу, Герасимов та інші – його бояться.
Пригожин насправді не зрадив Путіна. Він демонстрував слабкість Шойгу та Герасимова і вимагав їхньої відставки. У цьому сенсі він перейшов певну межу, показавши слабкість і Путіна. Той виявився сильним лише в оточенні братів Ротенбергів та Ковальчуків.
Фактично подальша доля Пригожина після його "маршу справедливості" залежала від того, яку лінію обере Путін разом із цими Ковальчуками та Ротенбергами. Оскільки Пригожин оголив слабкість Путіна, яка не уявна, а справжнісінька, Ковальчуки та Ротенберги протиснули його знищення, щоб явити силу народу і світу.
У них був другий варіант. Разом із Пригожиним відставити Путіна і поставити когось адекватного на це місце. Можливо, навіть не змінюючи конфігурації, не позбавляючи Путіна формально влади й не усуваючи його фізично. І потім закінчити війну.
Я вважав, що Пригожину нічого не загрожує, оскільки ситуація вирішиться якраз на користь зміни Путіна. Або принаймні його відсунуть від ухвалення рішень разом із Шойгу та Герасимовим.
Але грабіжницька ідеологія Ковальчуків і Ротенбергів узяла гору. Знову перемогла лінія війни, і саме тому Пригожина було знищено. Тому що він був за її припинення, у раціональній для Росії формі, але припинення.
І поки Юрій Ковальчук та Аркадій Ротенберг керуватимуть цією гарматою Володимира Путіна, а тихий і чарівний злодюжка Абрамович їх прикриватиме, війна й пограбування Росії ніколи не закінчаться. І з цього боку хай яке ставлення до Пригожина, він був надією на те, що безумство зупиниться й убивство українців і росіян, які були йому дорожчими, припинять.
Але партія війни перемогла. Тепер попереду – поразка Росії та повне її зникнення з політичної шахівниці як гравця. А на цих людей чекає, думаю, уже не трибунал, а фізичне знищення. Бо всім тепер зрозуміло, хто править Росією.
Джерело: Leonid Nevzlin / Telegram
