-2 Київ
Карати ЗМІ за маніпуляцію – це як?
Коли люди без юридичної освіти закликають за щось нове карати, тобто за криміналізацію певної дії, вони зовсім не уявляють, що кримінальне право – це наука точна, як математика. Неточною її роблять неуки в парламенті.
Ідея карати ЗМІ за маніпуляції, як би це зрозуміло пояснити, не може бути реалізована у правовому полі. Хіба що за принципом "папір усе стерпить" та керуючись нормою Конституції про відсутність відповідальності нардепів за результати голосування.
Чому це технічно неможливо? Бо немає лінійки чи ваг – тобто однозначного й беззаперечного критерію, яким можна відділити маніпуляцію від неманіпуляції.
Для того, щоб карати ЗМІ за маніпуляцію, потрібно спочатку в законі визначити, що ж таке маніпуляція. Тобто встановити критерії. Усі прекрасно розуміють, що за допомогою ЗМІ можна впливати на людей із метою нав'язування певних ідей, цінностей, форми поведінки. Але розуміти й довести в суді – це різні речі.
Скажімо, те, що телеканал для заставок використовує дуже красивий музичний і відеоряд – це маніпуляція. Те, що ведучі на телеекранах красиві, – маніпуляція. Навіть назва каналу – це вплив на свідомість. Назва статті – теж інструмент впливу. Репутація автора матеріалу – це вплив.
Усе на сьогодні, що створює та передає інформацію, – це маніпуляція. Навіть сторінки звичайних людей у соцмережах, накладні вії та одяг оверсайз. Немає маніпуляції лише у вбиральні. Там, де людина наодинці із собою.
Якщо почати карати ЗМІ за маніпуляцію, тоді треба просто заборонити ЗМІ. Бо я не бачила ще ЗМІ, який би не використовував ті чи інші інструменти впливу на аудиторію з різною метою. Як, власне, не бачила і людей, які б не хотіли справити краще враження про себе, ніж вони є, – тобто маніпулювати.
Тому треба визначитися, що ви хочете захистити. Якщо мізки і свідомість людей від стороннього впливу, тоді створіть їм нову релігію. А якщо ви хочете захистити державу від руйнівних інформаційних операцій ворога, тоді це не про заборону маніпуляцій як таких. Тоді треба:
- створювати потужну інформаційну альтернативу та противагу;
- створити систему миттєвої реакції на інформаційні диверсії РФ під прикриттям деяких наших ЗМІ;
- треба встановити критерії для визначення інформації, що посягає на безпеку нашої держави;
- треба прийняти закон про інформаційний режим в умовах війни;
- треба, нарешті, скоординувати інформаційні потоки органів державної влади та представників влади, бо сьогодні саме інформація від представників влади перетворює інформполе України у смітник та ослаблює критичне мислення людей.
Джерело: Анна Маляр / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
