У квітні 2023 року стартував новий сезон судового розгляду справи "Роттердам плюс".
У попередніх сезонах справу чотири рази закривала Спеціалізована антикорупційна прокуратура і двічі закривав Вищий антикорупційний суд.
Усе це транслювалося на каналі ВАКС у YouTube, і кожен міг у прямому ефірі передивитися сотні відкритих судових засідань і самостійно оцінити доводи обвинувачення й захисту.
Після перегляду судових засідань стає очевидно, що, незважаючи на той факт, що розслідування триває з 2017 року, насправді справа досить проста.
Усе почалося у 2016 році. Тоді національний регулятор енергоринку НКРЕКП на вимогу Антимонопольного комітету нарешті визначив бодай якийсь індикатор ринкової ціни на вугілля для ТЕС. До цього ціни встановлювали в закритому режимі десь у коридорах Міненерго та НКРЕКП.
Насправді регулятор не мав вигадувати щось нове, бо якщо ти товар не можеш на 100% закупляти на внутрішньому ринку, то маєш його імпортувати. Такий базовий закон економіки. І за такими принципами діє ринок Європейського союзу.
Вугілля хоч імпортне, хоч українське в котлах ТЕС згоряє однаково (у перерахунку на одну калорію), тоді й ціна має бути однаковою. Регулятор встановив, що найкращим індикативом імпортної, а отже, і ринкової ціни буде сума вартості вугілля в Європі (європейський індекс CIF ARA – ціна в Амстердамі) і "плюс" – вартість перевезення вугілля в Україну.
І до, і після цього неодноразово вартість дефіцитних видів палива встановлювалася саме так.
Більше того, такі формули цін діють у країнах – членах ЄС.
Президент України Володимир Зеленський зафіксував у меморандумі з МВФ таку саму формулу встановлення ціни на газ.
Але 2017 року на вимогу певних олігархічних груп у країні ініціювали розслідування в цій справі, наполягаючи, що "плюс" у формулі зайвий. Мовляв, купуйте за європейською ціною без вартості перевезення.
Яким чином купувати імпортне вугілля у світі за ціною, що не враховує вартості перевезення, НАБУ не пояснювало. Жодних економічних викладок НАБУ в суді не представило.
Проте НАБУ доручило своєму співробітнику зробити математичну вправу – перемножити "плюс" на обсяг вугілля, що було поставлено на ТЕС з українських підприємств, і назвало отриманий результат шкодою та роздав людям підозри. Тим самим НАБУ не визнає, що ціна на один товар з України і з-за кордону має бути однаковою.
На жаль, знання законів економіки не є обов'язковим для того, щоб звинуватити людину. Навіть той факт, що проєкт постанови регулятора був погоджений Антимонопольним комітетом, Міністерством енергетики, Мін'юстом та проголосований усіма членами НКРЕКП після двох кіл публічних обговорень, не зупинило НАБУ.
До речі, правоту регулятора під час розслідування підтримали також українські інститути судових експертиз, а також міжнародні профільні дослідницькі та галузеві організації – EUROCOAL та IHS CERA.
Слабкість позиції НАБУ зрозуміли прокуратура САП, а потім і дві палати Вищого антикорупційного суду (ВАКС). Протягом останніх трьох років справа була чотири рази закрита двома різними прокурорами САП та обома палатами ВАКС за відсутністю доказів.
Але допомога прийшла до НАБУ, звідки не чекали. САП очолив колишній колега детективів НАБУ і прямо на наступний день після крайнього закриття справи Апеляційною палатою ВАКС він цю справу знову поновив. Виявляється, неважливо, що Вищий суд прийняв рішення, прийшли нові люди і знайшли нові можливості.
Зокрема, новий голова САП призначив третього вже прокурора, який зумів за день вивчити 140 томів справи та з вірою в колег і обґрунтованість своїх вчинків направив справу до суду, а підозрюваним – обвинувачення.
Колись, мабуть, хтось напише дисертацію за цією справою з питань безладу в системі правочинства. Наприклад, до цього часу не може обвинувачення визначитися з постраждалими у справі. Були на певному етапі постраждалими два заводи олігарха Коломойського, але ними потім знехтував навіть прокурор, визнавши, що ці заводи не є потерпілими.
Потім, коли зрозуміло НАБУ, що всі розумні строки у справі закінчилися, вони розділили його на кілька частин, наприклад, із різними строками дії постанови і продовжили розгляд справи, попри порушення Конституції України – жодна людина не може бути обвинувачена в одному правопорушенні двічі.
Що маємо тепер?
Обвинувачення намагається довести в суді, що в найпершій справі строки не спливли. Також цікаве питання, бо як можна шість років, що минули з початку досудового розслідування, вмістити в один рік, який має бути витрачений на досудове розслідування, незрозуміло.
На минулому засіданні адвокати захисту надали розлогі пояснення, що свідчать про пропуск строків досудового розслідування на час розгляду справи в суді.
Арифметичний аспект: за твердженням одного з адвокатів, навіть простий арифметичний підрахунок днів строку досудового розслідування дозволяє зробити висновок про те, що обвинувальні акти скеровані до суду поза межами строку досудового розслідування.
Деякі з цих підрахунків стороною обвинувачення, безумовно, будуть спростовуватися, деякі – безсумнівні.
Однак викликає подив, що сторона обвинувачення в абсолютно ідентичних умовах рахує строки по-різному: один день виключає зі строків, інший за таких самих обставин – включає до строку.
Очевидні подовження строків досудового розслідування неналежним суб'єктом. У цьому провадженні строки досудового розслідування неодноразово продовжувалися прокурором замість слідчого судді. Сторона захисту посилається на правові висновки Верховного Суду із цього питання.
Необхідність зараховувати до загального строку досудового розслідування період часу, коли діяла постанова про закриття кримінального провадження, яка потім була скасована прокурором чи судом.
У цьому кримінальному провадженні такий період займає дуже тривалий час – понад рік. Сторона захисту посилається на наявність правових висновків Верховного Суду із цього питання.
Підсумовуючи, позиція сторони захисту після закінчення строку досудового розслідування до моменту направлення обвинувальних актів до суду є обґрунтованою та переконливою.
Позицію сторони обвинувачення почуємо на наступному засіданні.
І зможемо побачити все у прямому ефірі.
Джерело: "Інтерфакс-Україна"