Рівно сім років тому, 7 листопада 2015 року, набрав чинності закон про Національну поліцію України, який поховав стару радянську міліцію, яка існувала з 1917 року.
В історичних масштабах українська поліція – лише малюк. І він неідеальний, як і ми. У поліції, як і в будь-якого іншого органу влади, є своя краща сторона – патруль, – і є зовсім інша сторона, яку ми всі знаємо і яку сьогодні свідомо згадувати не хочеться.
Ви можете зі мною сперечатися, але перед тим просто для вправи поставте самому собі риторичне питання: чи хотіли б повернути все назад? Я – ні.
Усе ж таки це наше дітище. Одна з небагатьох інституцій, народжених нашим поколінням. І я щиро радію і пишаюся, що не лише голосував за той закон як народний депутат, а й мав честь бути причетним до створення самої поліції.
Дякую всім, хто за ці сім років не втратив віру. Ви нереально круті романтики. Усі, хто переміг стару радянську систему і продовжує боротися з її залишками – у райвідділах, на вулицях і на фронті.
Бережіть себе.
І ні, сьогодні не свято – День поліції відзначають 4 липня. Просто згадалося. На фото – листопад 2015 року, будівля того самого Донецького драматичного театру в Маріуполі в день запуску набору в лави патрульної поліції.
Фото: Mustafa Nayyem / Facebook
Джерело: Mustafa Nayyem / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора