Є якась таємна квота на українські топоніми в Харкові? Чим завинив Місько Барбара, який тут жив, любив це місто як душу, що провулок замість його імені назвуть Привітним?

"Брат, піво кончілось", або про скорбне безглуздя наших перейменувань.

Звісно ж, гріє новина, що нарешті в Харкові будуть вулиці Йогансена, Семенка, Леоніда Ушкалова (ах, як же його бракує! – чи не останній був філолог, у якого можна було спитати джерело будь-якої цитати з україністики), але, на ласку Божу, чому в комісії "не стало путері" на нижню частину списку?

Чим завинив Василь Мисик, блискучий поет, яким Харків має пишатися на всі випнуті груди?

Чим завинив покійний Місько Барбара, який тут жив, співав, грав, любив це місто як душу (лишив тому тексти-свідчення), у ньому й у землю ліг. А тепер провулок, замість його іменем, вирішили назвати, прости-господи, Привітним.

Що, є якась таємна квота на українські імена в харківській міській топоніміці, щоб не забагато їх було? І якраз на Барбарі "піво кончілось"?

А свою особисту пропозицію щодо харківської топоніміки я, нагадаю, внесла була акурат за три тижні перед вторгненням, коли сиділа тут на резиденції в квартирі Шевельова, – яку-небудь вулицю в Харкові я б назвала вулицею Невідомих Дітей 1933–1934 років.

Будьмо гідні своїх міст.

Джерело: Оксана Забужко / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора