Мию свій бронік від бруду та крові. Нас відвели на коротке відновлення, але скоро знову вперед-вперед.
Про війну треба брехати або мовчати, бо правда нікому не сподобається. Тому я перестав давати інтерв'ю.
Не можу дивитися на кав'ярні, переповнені бородатими накачаними мужиками без однострою та порожні клітини у штатці свого підрозділу.
Не хочу чути жарти про мелітопольську черешню й шашлики у Криму. Від нас до Криму – як до Місяця, але ми обов'язково подолаємо цей шлях. Питання тільки, скільки це займе часу. Питання, скільки ще друзів перетвориться на чорно-білі фотографії. Питання, коли почне воювати вся країна, а не її частка.
Джерело: Oleg Sentsov / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора