Сьогодні говорили про безпеку, "Мінськ" та складнощі дипломатичних перемовин на Київському безпековому форумі. Простих рішень для міжнародного збройного конфлікту немає, але це не стільки про болючі компроміси, як про системну роботу.
Ми не переконаємо змінити стратегічну ціль РФ. Але вона для нас є неприйнятною. Сила демократичної системи управління в тому, що політики змушені зважати на громадську думку, бо вони не малюють у протоколах цифри, як це робить країна-агресор на сході. Наша ж кінцева мета не може бути змінною: територіальна цілісність, суверенітет, правова та успішна держава.
Ніхто не може змусити владу чинити те, чого не підтримує її народ. Гнучкі цінності (flexible values) не можуть бути прийнятними для нас, але це спрацює як аргумент для партнерів, коли держава буде послідовна в законності своїх рішень в інших сферах.
Якщо росіяни намагаються трактувати норми Мінських домовленостей, то це питання їхньої уяви, а для української сторони повинні бути аргументом норми її законодавства, у тому числі й через участь в альянсах, які допоможуть реалізувати наші завдання.
Важливо, щоб сім років дискусій про Мінські протоколи не збили фокуса уваги з теми ролі РФ у міжнародному збройному конфлікті. Тут український консенсус є, але він не повинен загубитись серед оцінок тих чи інших речень декларацій.
Політична, безпекова, економічна ситуація змінилися за останні роки в контексті Донбасу, масова паспортизація є доконаним фактом. Вона повинна бути актуалізована на рівні повноцінно комунікованого доказу невиконання зобов’язань РФ та стати приводом для посилення санкцій проти агресора й військової допомоги Україні.
Джерело: Aivazovska Olga / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора