0 Київ
Слова словацького прем'єра Фіцо про розміщення військ партнерів на нашій території не мають викликати шаленого ажіотажу. Ця тема давно обговорюється у військовій та експертній спільноті Заходу, у політичній, до речі, також, хоча й непублічно. Я є великим фанатом такого підходу в принципі – не тільки стосовно військ, але й інфраструктури. Однак те, як зараз це обговорюється, ставить перед нами кілька непростих питань.
По-перше, ці війська можуть розміщуватися таким чином, щоб не створити враження прямої залученості Заходу до війни, а такого враження там дуже не хочуть через загрозу ядерної ескалації. Тобто потрібно рішення про стале припинення вогню з усім необхідним "антуражем". По-друге, якщо це рішення буде прийнято й реалізовано до повної деокупації, то це створить майже класичний "корейський" сценарій із присутністю сил по обидві сторони. По-третє, умови безпеки для цих військ на нашій території передбачатимуть координацію з нашими союзниками всіх дій щодо території РФ і, в разі незавершеної деокупації, також й окупованих територій. Тобто процес звільнення окупованих територій може стати можливим лише політичним шляхом. І нарешті, по-четверте, це може стати своєрідним "лайтовим" варіантом НАТО для нас на невизначену перспективу і стати замінником справжнього НАТО.
Список непростих питань і викликів можна продовжити, водночас цей варіант дійсно надає нам реальні важелі, без яких ми не будемо почуватися в безпеці. У якийсь момент ми можемо постати перед дуже непростим вибором, і робити його буде потрібно свідомо, з детальним стратегічним аналізом усіх плюсів і мінусів, звісно, на фоні тих можливостей та умов, які в нас будуть.
Джерело: Pavlo Klimkin / Facebook
