-1 Київ
Банально вечоріло. Їду в суботу додому з Києва. Останній поворот перед з'їздом на Кончу-Заспу – червоне світло. Стоїмо. Раптом з'являються два характерні брюнети неслов'янської зовнішності, пропонують купити всім охочим букетики підсіжників. Це зараз досить поширена шняга. Були б це бабусі-пенсіонерки з пенсією 1200 гривень – я би бровою не повів. Більше того – зі мною діти. Але є ситуації, які тебе реально дратують відразу, з півоберта. Чому здоровий як бик, характерний брюнет (якого, звичайно, дуже неввічливо називати банабаком), що приїхав гостем до нашої країни, не пішов працювати на будівництво, а раптом у МОЇЙ країні нарвав МОЇХ занесених до Червоної книги першоцвітів і МЕНІ, морда охренівша, їх же намагається продати? І йому абсолютно насрати, що мої діти, і ваші, до речі, можуть не побачити цих квітів у природному ландшафті. Тому що якісь штопані гумові вироби зривають їх заради копійчаної вигоди і продають на трасах.
Звичайно, присутність дітей стримала мене від застосування ненормативної лексики. Оскільки світлофор "довгий", я сказав усе, що думаю про них, у досить культурній формі. І слово "урюк" було найгрубшим з усіх сказаних. Треба визнати чесно, вони взагалі не лаялися. І чомусь відразу стали відверто мандражувати.
І тут я помічаю, що за мною моргає якийсь синій вогник. Побачивши спалахи спецсигналу, характерні брюнети, засунувши підсніжники під пахви, починають тихенько ретируватися праворуч від моєї машини. Вмикаю аварійку. Даю вказівки дітям. Виходжу з машини, прямую за брюнетами. Брюнети диким темпом починають тікати в бік Печерського мосту. Машина з мигалками здає назад, вмикає сирену і їде напереріз втікачам. Природно, я сідаю в машину і переслідую брюнетів. Машина, як виявилося, Держохорони, починає переслідувати їх з іншого боку. Співробітники управління мене, виявляється, упізнали, коли я виходив з машини – і приєдналися. У них спрацювала миттєва професійна реакція.
Беремо брюнетів у "кліщі", притиснені до будівельного паркану вони тут же починають гру "Я бідна-нещасна і на все згодна".
П'ятеро співробітників управління Держохорони плюс розлючений Поярков явно превалюють над брюнетами характерної зовнішності. Останні вже починають уявляти підсніжники, які лежать на їхніх могилках. Співробітники ДУЖЕ переконливо пояснюють, що навіть намагатися втікати не варто. Скажу вам відразу: стало миттєво очевидним, що природа обдарувала чудову п'ятірку неймовірним даром переконання. Ну просто на вищому рівні дзен. Природно, я дзвоню на 102. Природно, приїжджає екіпаж. Природно, брюнети, виявляється без документів. Природно, "пасажирів" пакують до встановлення особи. Природно, протокол, райвідділ і так далі. У неділю я залишив дітей удома, узяв із собою сусіда, КМС із боксу, (бо мікроавтобуса з професіоналами цього разу там може не виявитися) і ми з'їздили на те саме перехрестя, за спиною Батьківщини-матері. І, о диво, ні брюнетів, ні блондинів, ні навіть лисих торговців із забороненими квітами під світлофором не було виявлено.
А далі буде найцікавіше. Хлопці, це наша країна. Та хрін з ними, із чорнявими з південних країв. Але хіба водії не стають співучасниками цих козлів, купуючи в них підсніжники? Підсніжник, або по-науковому Галантус – це рідкісна квітка, занесена до Червоної книги. Якщо я пояснюю своїм дітям, що підсніжник в лісі можна понюхати, погладити, але зірвати в жодному разі не можна, як я повинен був діяти на перехресті? І коли ви даруєте своїй коханій дівчині, дружині або мамі ПО-ХАМСЬКИ вирваний із серця нашої природи букетик першоцвітів, ви ж не говорите їй: люба моя, я під приводом зробити тобі приємне знищую можливість своїх дітей побачити першоцвіти в природному ландшафті наших лісів. Зізнайтеся їй прямим текстом: я хочу ціною ЖЛОБСЬКОЇ, КОПІЙЧАНОЇ ЕКОНОМІЇ допомогти вбити прекрасний шматочок моєї країни – назавжди. Уявіть, що вона відповідає: дякую, дорогий Термінаторе – вбивце – природи! А ходімо завтра вранці романтично топити сліпих кошенят, що кричать від жаху, на світанку під вічну музику Вівальді. Або ні, краще Моцарта. Хіба ті, хто купує ці незаконно знищені перщоцвіти, винні менше, ніж характерні брюнети? Хіба ми з вами не винні, що так живемо? Хіба ми – не самі собі шкуродери? Якщо вистачило грошей на машину і бензин, ти багато зекономиш ігноруванням квіткового магазину, підігрівши своїми грошима мудака, який плює на твою країну?
Гаразд, ви не "підірваний" Поярков, якого знає в обличчя Держохорона та в кількості 5 людей допомагає переслідувати характерних брюнетів. За що їм моє величезне спасибі – усім, аж до їхнього начальника, мого старого знайомого, генерал-полковника Валерія Гелетея. Добре, я розумію, що вони контролювали через свої канали мій дзвінок у поліцію, яка приїхала через 5 хвилин. Гаразд, вам не треба цих детективних пристрастей з погонею. Але я прошу вас: кожного разу, коли ви бачите підсніжники, які характерні мудаки вирвали з ґрунту нашої з вами країни – будь ласка, відчиніть вікно і залежно від ваших лінгвістичних здібностей обматюкайте їх. Якщо з кожної четвертої або п'ятої машини їх облаять, а ще краще – обіллють водою і плюнуть їм у морду – тоді вони зрозуміють, що їхнє заняття економічно недоцільне і морально нестерпне. Ви не хочете жити в гівні? Адже Вам не обов'язково прямо зараз їхати в АТО і сидіти в окопі. Ви можете просто НЕ КУПИТИ квіти з Червоної книги, які користолюбне бидло пішло в ліс і зірвало на шкоду вам, мені і природі нашої країни. Не будьте співучасниками злочину. Не допомагайте виродкам демонстративно ср*ти вам на голову.
Я розумію, що ви не будете бігати за ними по площі з бейсбольною битою і звірячим виразом обличчя. Але для початку ви можете ПРОСТО НЕ КУПИТИ цих квітів і провести роз'яснювальну роботу зі своїми близькими та знайомими, як мінімум. Я не прошу вас чатувати в лісі, як це роблять активісти ночами безперервно, за що їм низький уклін, честь, хвала, шана і уважуха. Ви можете, ще раз повторюю, НЕ СТВОРЮВАТИ ПОПИТ, чим гарантовано ВБ'ЄТЕ ПРОПОЗИЦІЮ. Ви можете створити цим торговцям атмосферу активної нетерпимості. Але моє особисте прохання до всіх моїх постійних читачів: коли ви бачите, як хтось намагається продати вам квіти, вирвані з м'ясом прямо з Червоної книги, увімкніть увесь той матірний арсенал, який у вас є. Маєте трохи вільного часу, телефонуйте на 102 і там – за обставинами. Це вам не буде коштувати нічого. І тоді підсніжники-галантуси точно виживуть. А безсовісні торгаші-мудакуси вимруть як вид.
Я заздалегідь вдячний вам, усім тим, хто мене почув, зрозумів і не збирається "морозитися" під час аналогічної ситуації. Тому що з цих "дрібниць" починається перетворення дебільної держави в нормальну країну. Завжди і скрізь.
P. S. Знайомий, який живе у Швеції, у мене запитав, чому в Україні підсніжники занесені до Червоної книги, а в Швеції вони як бур'яни? Тому що в Швеції українці живуть як люди, а в Україні – як бур'яни...
Джерело: "Обозреватель"
