-3 Київ
У стрічці зранку було немало оцінок щодо оприлюдненої вчора "коаліцією охочих" Паризької декларації. В тому числі й негативних…
Моя ж оцінка позитивна. Документ прямо спирається на принципи Статуту ООН: суверенітет і територіальну цілісність у міжнародно визнаних кордонах. Формула "справедливого миру" означає одне: силову зміну кордонів не визнають зараз – і далі ніхто не визнаватиме.
Природно, що ми, українці, вимагаємо в подібних документах фіксації відновлення територіальної цілісності України в межах 1991 року. Але цього разу європейські партнери змогли сформулювати цю вимогу лише в такий спосіб, аби знайти консенсус з урахуванням особливої позиції США. Це реальність дипломатії, але не капітуляція.
Тому підстав для істерик немає. Україна й українці не відмовляться від жодного метра своєї землі "в обмін на мир". Із цього виходять і наші переговорники, і це чудово розуміють наші партнери. І за це варто подякувати тим, хто холодно й системно робить свою роботу.
Росія ж упевнена, що вона все ще всесильна, й абсолютно не відчуває "берегів".
Що буде далі?
Далі зірветься Москва. У найбрутальніший спосіб, із прямими погрозами застосувати ядерну зброю.
Головне, щоб до цього найвідповідальнішого моменту завдяки переговорам були створені всі умови, аби Україна разом з усіма партнерами, включно зі США, мала б у собі сили для рішучого ривка, який зрештою прикінчить цього скаженого російського звіра.
Ось до цього і слід іти далі: без криків і взаємних звинувачень.
Джерело: Рефат Чубаров / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
