-1 Київ
Пандемія – середина початку.
Від ранку до вечора, незалежно від ситуації, я перебуваю в лікарні. Але в сьогоднішній ситуації особливо часто спілкуюся з лікарями із самої передової – старшим лікарем інфекційного відділення і вірусологом, які відповідають за дослідження стосовно поточної пандемії. Це ті, хто щодня приймає і лікує хворих на коронавірус.
Вирішив поділитися з вами невеликим брифом зі своїми спостереженнями.
Вірус.
Немає однозначної думки – ні в медиків, ні у дослідників. Із цим ми зіткнулися цього разу.
Звідки взявся вірус, як передається і головне – як поводитиметься надалі? Спочатку прогнозували, що вірус передається крапельним шляхом, осідаючи на поверхнях, потім – повітряно-крапельним, сьогодні з'явилися роботи, у яких ідеться про можливість передавання захворювання навіть статевим шляхом. Немає чіткого розподілу, кого більше вражає і які спричиняє наслідки – в одних перебіг безсимптомний, в інших, навіть молодих людей – спричиняє серйозні ураження. Причому не тільки органів дихання, але й усього організму. З певною натяжкою це можна порівняти з толерантністю до алкоголю. Один вип'є літр віскі і піде додому своїми ногами, інший від двох чарок упаде під стіл. Але якщо наявність або відсутність толерантності до спиртного є більш-менш вивченою, то з вірусом немає чіткого розуміння з дуже простої причини. Мало часу і мало даних. Для того щоб робити висновки, потрібно накопичити й обробити більший обсяг інформації. Можливо, на це знадобляться роки, поки ми остаточно розберемося, що таке COVID-19, звідки він узявся і як із ним боротися. Навіть тести не дають 100-відсоткового результату – лікарі розповідають, як робили тест хворому, який перебуває на штучній вентиляції легень з усіма симптомами "корони". Один, два, три – тільки шостий дав позитивний результат.
Лікування.
Протоколів, які мають клінічне підтвердження ефективності, немає. Усе з тієї самої причини – минуло дуже мало часу. Застосовувані схеми вже встигли змінитися, причому кілька разів. Одним хворим вони підходять, іншим – ні. Буквально нещодавно, наприклад, здогадалися, що антикоагулянти треба застосовувати не профілактичними дозами, а повними лікувальними. Засіб від малярії викликає безліч запитань, а користі від антибіотиків під час лікування коронавірусу практично немає з огляду на вірусну природу збудника. Антибіотики призначають тільки для лікування бактеріальних ускладнень.
В Ізраїлі один із найнижчих у світі рівнів смертності від коронавірусу. Лікарі пояснюють це не національними або генетичними особливостями або чудесами ізраїльської медицини. Над кожним тяжким хворим у країні працювала бригада лікарів і в кожного тяжкого хворого було місце в реанімації. Не "ліжко", чотири ніжки й матрац, а місце – із під'єднаним киснем, ШВЛ та іншими системами обладнання. Тих, кого під'єднали до ШВЛ, залишали на ній до цілковитої стабілізації стану. Набагато довше, ніж хворі були на ШВЛ в інших країнах. Як таке можливо? Та дуже просто – система охорони здоров'я Ізраїлю не була перевантаженою. Вистачило ресурсів для кожного.
Легких хворих госпіталізували тільки за медичними показаннями. Це дало змогу забезпечити завжди вільні місця для екстрених пацієнтів, що надходять. І мати найголовніший ресурс у боротьбі з коронавірусом – достатню кількість медперсоналу. Тих, у кого стан ставав "тяжким", доправляли до лікарні, інші залишалися удома, і за їхнім станом здійснювали постійний медичний контроль. У лікарні було організовано два приймальні відділення: "чисте" – для "традиційних" хворих, і "брудне" – куди доправляли всіх з ознаками ГРВІ. У підсумку, навіть на піку в "Іхілов" було заповнено насилу третину ліжок, призначених для хворих на коронавірус. Це був резерв на випадок сильного спалаху. Поки що його вдалося уникнути.
Карантин.
Прокльонів на адресу влади було предостатньо. Я не належу до прихильників чинної ізраїльської адміністрації, це чудово видно з моїх постів у Facebook. Але за ті заходи, яких вони вжили, незважаючи на сильну протидію і негатив із боку громадян, треба було б їм подякувати. Тут потрібно дивитися на загальний план. Ви на секунду поставте себе на місце прем'єра, якому в одне вухо волає міністр економіки, що в нас буде мільйон безробітних і весь бізнес розориться, а в інше – міністр охорони здоров'я, який обіцяє 100 тис. небіжчиків і колапс медицини. І він має ухвалити рішення і взяти на себе відповідальність – чи купа трупів, чи маса безробітних.
Але безробітним можна допомогти, є допомоги, виплати тощо – небіжчику вже нічим не допоможеш. Економіка відновиться, повільно, може, не відразу. А мертвих не оживиш. Багато хто сперечається про "моделі". Так ось, єдина дієва модель – жорсткий карантин, маски, дистанція, тотальна заборона на пересування. Шведська модель, на жаль, не спрацювала – у них померлих більше, ніж тих, хто одужав. Про білоруську модель навіть писати не хочеться, немає цензурних слів. Ті, хто запізнився, – Росія, США – зараз тільки проходять пік. Про "це звичайний грип" запам'ятайте тільки один факт – в Італії вперше від часів Другої світової перед лікарем стояв жахливий вибір: у тебе п'ятеро хворих, усі у тяжкому стані, а апарат ШВЛ тільки один. От і вибирай, кого інтубувати – інші з великою часткою ймовірності помруть.
Висновок.
Ще нічого не скінчилося. Можливо, буде друга хвиля, можливо, пощастить і проскочимо. Лікарі кажуть – небезпека зберігається доти, доки не буде сформовано масовий імунітет або не придумають вакцину. Але масовий імунітет – це не менше як 60% тих, хто перехворів. Уявіть, що якщо взяти з цієї кількості 5% тяжких, жодна система охорони здоров'я їх не перетравить. Це не беручи до уваги смертність від звичайних інфарктів, інсультів тощо, яка відразу підскочить на порядок через відсутність допомоги і боязнь людей звертатися до лікарні. Такі випадки теж були. У той самий "Іхілов" привезли чоловіка з тяжким інфарктом, ледве витягли з того світу. Виявилося, тиждень ходив із болями у грудях, але звертатися у приймальне відділення не хотів. Тому й потрібен карантин, дистанція, маски і закриті кордони. Друзі мої, ми зіткнулися з тим, із чим не стикалися вже протягом 100 років. У планетарному масштабі ми ще в епіцентрі урагану. Як справедливо зауважив лікар, із яким я розмовляв, – це середина початку.
Фото з особистого архіву Романа Гольдмана
І ще, наша лікарня – єдиний медичний центр у світі, що дає змогу родичам попрощатися зі своїми близькими в тяжкому стані із загрозою для життя. Зрозуміло, із дотриманням усіх правил біологічного захисту, затверджених міністерством охорони здоров'я Ізраїлю.
Самір Агав приїхав у лікарню навідати свою улюблену бабусю Євгенію, яка захворіла на коронавірус. Розуміючи, що це востаннє. За кілька днів вона померла – і задокументована зустріч стала прощальним спогадом .
Його останніми словами були: "Просто подумай про себе. Усе буде добре, бабусю".
Джерело: "ГОРДОН"
