Сьогодні рівно рік від моменту замаху на вбивство Навального. Уже й забулося, чи не так? Ми пливемо в лаві, не відчуваючи температури

"Коли пливеш у лаві, не відчуваєш температури", – написано у Трифонова. Так, звикаєш.

Почитайте мемуари Берберової (та й будь-які інші) про початок 20-х, ця крихітна перерва в масовому більшовицькому кровопусканні. Літературне життя, особисте життя... Ще вчора могли стратити без суду, завтра почнуть знову. Але людина так влаштована – вона живе й хоче жити зараз, і жити надією. Вона підсвідомо відмовляється розуміти до кінця жахіття того, що відбувається. Вона звикає (на свою голову).

Та й сам "37-й рік" було усвідомлено і закарбовано як поняття набагато пізніше від результату року календарного, чи не так? А в самому цьому 1937-му теж була сила-силенна різних цікавих речей: ще грали вистави Меєргольда, на Всесвітній виставці в Парижі мала фурор скульптура "Робітник і колгоспниця", Александров знімав фільм "Волга-Волга"... Ширилися світські плітки і спалахували скандали, була війна в Іспанії і об'єднавче відчуття, що ти "з усіма разом" – на боці добра проти зла...

Люди пливли в лаві. Багато хто навіть насолоджувався.

...Ми живемо за Путіна протягом 20 із гаком років. І так багато всього цікавого сталося протягом цього часу! Стільки проєктів! Яке раптовий добробут із нагоди $120 за барель! А яке культурне життя! А Сколково з кагоцелом? А Букер із "Великою книгою"? А як покращала Москва!

...Фільтраційний табір Чорнокозове (погугліть, кому не страшно), село Самашки і село Комсомольське, підірвані будинки, убивство Щекочихина, убивство заручників у "Норд-Ості", убивство заручників у Беслані, отруєння, а потім убивство Політковської, анексія Південної Осетії, захоплення влади, політичні репресії, анексія Криму та війна на Донбасі, убивство Нємцова, нові політичні репресії, поліцейщина на вулицях Москви... Список дуже поверхневий, по самих вершечках – почнете заглиблюватися в тему, спати перестанете...

Сьогодні виповнюється рівно рік від моменту замаху на вбивство Навального. Воно не вдалося – дивом, наполегливістю і людською гідністю кількох людей: пілотів, лікарів омської швидкої допомоги... Виконавців злочину спіймали на місці злочину, доказів – хоч греблю гати. Замовник – очевидний, його названо, жодного спростування по суті ми так і не дочекалися – тільки мерзенна балаканина і брехня, що підкреслює прямий інтерес замовника – замести сліди.

І що? А нічого.

Уже й забулося, чи не так? Ми пливемо в лаві, не відчуваючи температури...

Джерело: Виктор Шендерович / Facebook