+5 Київ
Давайте все ж таки напишу про вступ у НАТО.
1. Весна 2022-го.
Зараз уже багато хто забув, але в березні 2022-го наша влада все ще мала ілюзії, що з Росією можна вести переговори. І вела їх.
Однією з вимог Путіна була відмова України від вступу в НАТО. І наші офіційні особи розповідали, що в НАТО на нас ніхто не чекає, тому про вступ думати нічого, а варто зосередитися на наданні гарантій безпеки головними країнами.
А неофіційні особи поширювали, що НАТО – це гівно на паличці, слабке й нікчемне. Результатом цієї активності стало засідання підтримки вступу в НАТО.
У квітні ілюзії про можливість (і потребу) домовлятися з Путіним зникли, кампанію "НАТО – гівно" згорнули і підтримку вступу поступово відновили.
2. Зараз.
Рік по тому з'ясували, що НАТО нам дуже треба. До того ж зараз і терміново, інакше катастрофа, провал і поразка.
У соцмережах це відбилося в шизофренічному: "Швидко приймайте нас у свій боягузливий Альянс, хочемо бути з вами, виродками, в одному союзі, тільки замовкніть про свої, а-ха-ха, стандарти".
У мене слабкий вестибулярний апарат і від таких поворотів нудить, але я, звісно ж, був би радий, якби вдалося.
Не вдалося. Буває.
3. "Після війни".
Треба розуміти, що НАТО – це не Ліга справедливості й не вступає в бій на боці всіх, хто потребує захисту. Головне завдання НАТО – гарантувати безпеку країн, які входять до Альянсу. Участь у війні з ядерною державою цій меті, очевидно, не відповідає.
Тому повноцінний (зі ст. 5) вступ України в НАТО до закінчення війни – це ненаукова фантастика. Це саме стосується й екзотичної ідеї про вступ "шматочками".
Максимальним теоретично можливим варіантом був вступ під час війни із "додаванням" ст. 5 після її закінчення. Але й він виявився далеким від реалізації.
Наша влада хотіла: запрошення в НАТО зараз, вступ після війни за спрощеною процедурою.
На цей момент ми маємо: запрошення в НАТО після згоди всіх країн-учасниць і виконання певних умов, вступ після війни за спрощеною процедурою.
І те, й інше містить "після війни", і для того, і для іншого потрібна згода всіх країн-учасників, а в іншому багато важливих нюансів.
Але особисто для мене, того, хто фіксується на перемозі, усі ці нюанси далеко, у "тумані після війни". Із задоволенням занурюся в їх обговорення, коли настане цей щасливий час.
Тому ще раз – тверезо оцінюймо реальність. Жоден НАТО за нас воювати не буде. Вступ у НАТО – це надважливо для гарантування безпеки України після війни. Щоб не сталася нова.
А тут і зараз для нас важлива військова й фінансова допомога, яка йде і йтиме. Навіть більше, потік розширюється і стає структурованішим. Це наближає перемогу.
Джерело: Шрайк / Telegram
Опубліковано з особистого дозволу автора
