-2 Київ
Тепер, після презентації доповіді міжнародної слідчої групи, логічним продовженням має стати Гаазький трибунал над воєнними злочинцями на чолі з, прости, господи, головнокомандувачем Путіним, який, безумовно, передусім відповідальний за сам факт вторгнення російської військової техніки на територію суміжної держави, після чого і стала можливою ця катастрофа.
Путін – подобається йому це чи ні – убив усіх, хто летів у лайнері MH17. Тепер він не просто злочинець, який узурпував владу. Він – терорист, який убив мирних громадян. Як тепер йому тиснути руку на самітах? Як умовляти? Зрозуміло, що політика – мистецтво обходити неможливі кути, але тут уже – питання принципу. Чому Асаду не можна подавати руку, а Путіну – можна? Чому Кіму можна (і то – з великою часткою відрази) – зрозуміло: він убивав людей усередині КНДР, але цивільних лайнерів на суміжних територіях не збивав.
З іншого боку, залишення пацієнта один на один зі своєю імперською патологією загрожує загостренням у хворого. І якщо його почнуть фігурально "мочити" за всіма політичними та етичними напрямами, хлопець може остаточно розпрощатися із "зозулею". Тобто в нього з'являється зайвий мотив для розкручування ядерної істерії – нехай навіть і для внутрішнього користування, але від цього не легше. Путін триматиме світ "за яйця" ще міцніше й болючіше. Наскільки великим є терпіння у світових лідерів? Як довго вони дозволять воєнному злочинцю "тиснути кнопку"?.. І в кого першого здадуть нерви: у колективного Заходу чи у боягузливого ізгоя, якому тепер уже точно не можна піти по-тихому (хоча він і не збирався)?..
Ось запитання, на яке кожен нормальний росіянин чекає відповіді. Але його поки, схоже, не існує. Є доповідь слідчих, є факти й докази. Й осатаніла брехня Кремля, яка працює тільки всередині божевільні "Росія".
Джерело: Саша Сотник / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
