0 Київ
Мульті-Путі.
Той неадекват, який плів Путін із трибуни в Манежі, викликає не тільки почуття найглибшого сорому і тривоги щодо питання ціни (а чи є в нас стільки, щоб заплатити за витівки цих політиканів?), але і, як не дивно, почуття надії на швидкий кінець. Просто з погляду логіки.
Виходить їб...нутий (за влучним висловлюванням Бориса Юхимовича), до того ж уже в термінальній стадії їб...нутості, і починає демонструвати країні і світу застарілу комп'ютерну графіку. Із таким самим успіхом він міг вивести на сцену волохатого мамонта й заявити, що в наших пробірках виведено секретну популяцію, здатну затоптати півсвіту і розрити бивнями Єллоустонський вулкан.
Рівень відмороженості спікера майже збігається з рівнем безсмертя героя Аль Пачіно у фільмі "Обличчя зі шрамом". Як хочете, але в палац "героя" вже стукають. І розв'язка близько. А терпіти КНДР на одній сьомій частині суші ніхто не стане. Клопітно це. Набагато простіше провести операцію з усунення пацієнта. Він, звичайно, буде ховатися, але повітрям же він все одно дихає, воду п'є, приймає ванну... Спить, зрештою. Так що варіанти є завжди.
Скільки там днів до 18 березня? Шістнадцять? Хлопці, не томіть, актор уже перегорів, "пересолює лицем", соромно дивитися й слухати...
Джерело: Саша Сотник / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
