+15 Київ
Ритуальне вбивство умовного Чубайса. Що треба знати про зміну системи управління в Росії.
Володимир Путін змінився. Ці зміни давалися йому складно, бо він не любить змін у принципі. А з віком він узагалі хотів би все законсервувати. І от він нарешті прийняв рішення все змінити так, щоб йому було комфортно. Ключове слово "йому". Він більше не хоче ділити комфорт ні з ким.
Відправною точкою стало 24 лютого 2022 року, але точкою неповернення, судячи з усього, стало 12 вересня 2023-го. Питання, чи радився він щодо 12 вересня з астрологами, залишається відкритим. Але якщо говорив, то це хороший знак.
А тепер про самі зміни.
1. Досі Росія жила в системі дуже умовних систем противаг, де було створено систему дещо партійної псевдодемократії, а кожному кластеру суспільства відповідала своя партія, свої ЗМІ та свої квазіопозиціонери.
2. Для Путіна дуже важливою була народна легітимність, коли його реально підтримувало 60–65% населення. Він знав, що Єльцин у 1991 році виграв, бо його підтримував народ, а Горбачов програв, тому що його зрадили еліти, які бачили, що народ за Єльциним.
3. Уся ця система трималася на одній важливій речі – персональній обіцянці Путіна. Він міг брехати зовні, але всередині завжди тримав слово. Убивство Пригожина віру в слово Путіна надломило. Погрози Чубайсу, якого випустили з Росії і який ані слова не промовив за рік, стають загрозою для всіх еліт.
Система влади в Росії побудована так, що найбагатші люди давно ні на що не впливають. Вони всього лише офіціанти, які обслуговують бідніших, але впливовіших чиновників (у нас, на жаль, мало хто це розуміє).
А чиновники, які мають повноту влади, звикли до того, що Путін ще до війни розслабився, а з липня – серпня 2022 року багато в чому перетворився на колективного Путіна, який має звертати увагу на своє оточення, щоб ухвалювати головні рішення. І от протягом останнього місяця (точніше з маршу Пригожина) багато чого змінилося.
Що змінилося?
1. Путін зрозумів, наскільки його режим крихкий і наскільки народна легітимність нічого не значить (народ вітав вагнерівців, ФСБ та армія розступалися перед корпусом у 7–8 тис. зеків, жоден мер, включно із Собяніним, не заявив про створення народного ополчення).
2. Путін утік із Москви. І це знає його оточення.
3. Вибори в Хакасії показали, що при конкурентному голосуванні влада програє. Роль учасників "СВО" у виборах мінімальна – народ не дуже хоче обирати героїв, щоб війна не була вічною. І, головне, електронне голосування дозволяє вкинути мінімум 25%, щоб ніхто не побачив.
Інший Путін.
Абсолютно провальний Далекосхідний форум, на який не приїхав ніхто, окрім корейського диктатора, відкрив іншого Путіна. Путіна, який міняє правила гри.
1. Погроза Чубайсу й керівнику "Яндекса" – це не просто фігура мовлення. Путіну потрібна сакральна жертва. Це не обов'язково будуть ці два персонажі. Це може бути будь-хто, але за межами РФ і хтось дуже символічний (окрім усього іншого, це історія про те, щоб перебити вбивство Пригожина).
2. У Путіна зламався суспільний договір: пряників немає й не буде (немає у РФ можливостей для цього). Путін може лише пропонувати терор. Питання, чи готові до цього терору ФСБ та інші вежі Кремля.
3. Простіше кажучи, Путіну потрібен новітній Троцький. І хто ним буде – не знає ніхто. Але заявивши, що скоро щось буде із Чубайсом, не можна просто відкрити кримінальне провадження. Потрібна ефектна дія. Щоб усі боялися. Якщо цієї дії не буде – усі зрозуміють: Акела промахнувся.
Джерело: Vadym Denysenko / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
