$41.31 €42.99
menu closed
menu open
weather +1 Київ
languages
Вадим Денисенко
ВАДИМ ДЕНИСЕНКО

Український політичний аналітик, депутат Верховної Ради VIII скликання (2014–2019)

Всі матеріали автора
Всі матеріали автора

Путіну потрібна сакральна жертва, щоб усі боялися. Якщо цього не буде – усі зрозуміють: Акела промахнувся

Ритуальне вбивство умовного Чубайса. Що треба знати про зміну системи управління в Росії.

Володимир Путін змінився. Ці зміни давалися йому складно, бо він не любить змін у принципі. А з віком він узагалі хотів би все законсервувати. І от він нарешті прийняв рішення все змінити так, щоб йому було комфортно. Ключове слово "йому". Він більше не хоче ділити комфорт ні з ким.

Відправною точкою стало 24 лютого 2022 року, але точкою неповернення, судячи з усього, стало 12 вересня 2023-го. Питання, чи радився він щодо 12 вересня з астрологами, залишається відкритим. Але якщо говорив, то це хороший знак.

А тепер про самі зміни.

1. Досі Росія жила в системі дуже умовних систем противаг, де було створено систему дещо партійної псевдодемократії, а кожному кластеру суспільства відповідала своя партія, свої ЗМІ та свої квазіопозиціонери.

2. Для Путіна дуже важливою була народна легітимність, коли його реально підтримувало 60–65% населення. Він знав, що Єльцин у 1991 році виграв, бо його підтримував народ, а Горбачов програв, тому що його зрадили еліти, які бачили, що народ за Єльциним.

3. Уся ця система трималася на одній важливій речі – персональній обіцянці Путіна. Він міг брехати зовні, але всередині завжди тримав слово. Убивство Пригожина віру в слово Путіна надломило. Погрози Чубайсу, якого випустили з Росії і який ані слова не промовив за рік, стають загрозою для всіх еліт.

Система влади в Росії побудована так, що найбагатші люди давно ні на що не впливають. Вони всього лише офіціанти, які обслуговують бідніших, але впливовіших чиновників (у нас, на жаль, мало хто це розуміє).

А чиновники, які мають повноту влади, звикли до того, що Путін ще до війни розслабився, а з липня – серпня 2022 року багато в чому перетворився на колективного Путіна, який має звертати увагу на своє оточення, щоб ухвалювати головні рішення. І от протягом останнього місяця (точніше з маршу Пригожина) багато чого змінилося.

Що змінилося?

1. Путін зрозумів, наскільки його режим крихкий і наскільки народна легітимність нічого не значить (народ вітав вагнерівців, ФСБ та армія розступалися перед корпусом у 7–8 тис. зеків, жоден мер, включно із Собяніним, не заявив про створення народного ополчення).

2. Путін утік із Москви. І це знає його оточення.

3. Вибори в Хакасії показали, що при конкурентному голосуванні влада програє. Роль учасників "СВО" у виборах мінімальна – народ не дуже хоче обирати героїв, щоб війна не була вічною. І, головне, електронне голосування дозволяє вкинути мінімум 25%, щоб ніхто не побачив.

Інший Путін.

Абсолютно провальний Далекосхідний форум, на який не приїхав ніхто, окрім корейського диктатора, відкрив іншого Путіна. Путіна, який міняє правила гри.

1. Погроза Чубайсу й керівнику "Яндекса" – це не просто фігура мовлення. Путіну потрібна сакральна жертва. Це не обов'язково будуть ці два персонажі. Це може бути будь-хто, але за межами РФ і хтось дуже символічний (окрім усього іншого, це історія про те, щоб перебити вбивство Пригожина).

2. У Путіна зламався суспільний договір: пряників немає й не буде (немає у РФ можливостей для цього). Путін може лише пропонувати терор. Питання, чи готові до цього терору ФСБ та інші вежі Кремля.

3. Простіше кажучи, Путіну потрібен новітній Троцький. І хто ним буде – не знає ніхто. Але заявивши, що скоро щось буде із Чубайсом, не можна просто відкрити кримінальне провадження. Потрібна ефектна дія. Щоб усі боялися. Якщо цієї дії не буде – усі зрозуміють: Акела промахнувся.

Джерело: Vadym Denysenko / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора

Блог відображає винятково думку автора. Редакція не відповідає за зміст і достовірність матеріалів у цьому розділі.