0 Київ
Окей, зараз напишу. Про Усика.
Я теж останній тиждень почитав багато іноземних пабліків. Благо Facebook так налаштований, що прочитаєш один – тобі ще два тижні підкидати за темою буде.
І от іноземці Усика прям вихваляють. Причому ні фіга навіть не за бійцівські якості, хоча визнають, що рівних йому зараз на планеті немає. За being a true ambassador of his sport. Себто за те, що він – живе втілення лицарських якостей боксера.
Про його роман з УПЦ вони не в курсі, не в темі, бо дуже від того далекі. Для них він просто українець і атлет. І вони бачать, що він дуже простий і скромний хлоп, щиро віруючий, ввічливий, любить дружину й сумує за покійним батьком, усюди носить із собою плюшевого віслючка, подарованого донечкою, ніколи не хамить опонентам, нагадує світові про біди своєї країни, але роздати може так, що мало не буде.
Це ідеалізований образ боксера, який зараз зустрічається вкрай рідко. Усику у цьому плані ще дуже пощастило, бо опонентом у вирішальному бою був Ф'юрі, а він – прямо діаметральна протилежність – хвалько, клоун, задира й хамло. Причому там і батько такий самий – перед боєм був інцидент, де він боднув хлопця з команди Усика, удвічі меншого за нього. Як результат: чи не всі британці вболівали за Усика, бо Усик у їхньому уявленні такий, яким має бути британський боксер, а Ф'юрі – національна ганьба, хоч російський паспорт підкидай.
На додаток ефект від перемоги підсилила різниця у зрості й вазі – майже Давид проти Голіафа. Ввічливий хлоп ламає пику хамовитому гопнику, який на голову вищий і на 20 кг важчий за нього, – ну це ж класичний сюжетний хід, це всім цікаво і приємно.
І так, чи не кожен третій коментар – про те, які ж українці круті.
Себто можна пинати Усика за всі його минулі реверанси, але конкретно цей бій як піар країни – це перемога, якої ми давно не бачили. Сам не чекав – а ось.
Джерело: Victor Tregubov / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
