0 Київ
Давайте-но дещо поясню. Я регулярно бачу тексти одного й того ж жанру. Була розумна людина, потрапила в армію, і от – підсумовує свій досвід після року-двох служби. Каже, що треба змінити. Каже про радянську армію. Каже про необхідні реформи.
З одного боку, не можна це не привітати. Рефлексії важливі, на те й нам дані розумні люди, щоб обмірковувати процеси. З іншого – у цих текстів зазвичай є вади. І одні й ті самі.
Сподіваюся, мої читачі хоча б побіжно знайомі із творчістю двох визначних фантастів – Роберта Хайнлайна і Гарі Гаррісона. Обидва багато писали про армію, бо в обох був хороший військовий досвід. У Хайнлайна військові – це найкращі з найкращих (аж до того, що лише вони мають право голосувати на виборах). У Гаррісона армія – це зборище тупорилих солдафонів. Іронія полягає в тому, що прототипом армій в їхніх фантастичних світах, насправді, була одна й та сама – американська 30–40-х. Але Хайнлайн служив офіцером, а Гаррісон – рядовим і сержантом.
Обидва були чесні й обидва були праві. Збройні сили США 30-х та 40-х були саме такими – просто в залежності від того, з якого кута подивитися, з яким багажом знань підійти і в якій парадигмі сприймати.
Проблеми справжні. Вони є, і з ними слід боротися. Але якщо чесно – обсяг пропозицій схудне втричі, якщо, по-перше, виключити скарги, які є універсальними для всіх армій всіх часів і народів, а по-друге, дати людині подивитися на ситуацію з інших боків. З боку командира нижньої ланки, вищої ланки, хай навіть і штабного. З боку того, хто займається постачанням, і того, хто займається плануванням. Я гарантую, більшість питань у людини відпаде. Але із сумом гарантую також, що його товариші, які цей досвід не отримали, проголосять, що його система зіпсувала і тепер він скурвився.
І досить уже про радянську армію, я вас молю. Це кліше протирічить навіть формальній логіці: якщо зараз у нас армія радянська, то вона в нас така сама, як була 30 років тому. А вона не така сама, як була 30 років тому. І навіть 10 років тому вона була зовсім іншою. Я знаю, я в ній служив.
У нас усі вади ЗСУ прийнято скидати на радянщину. Традиція така – як росіяни обзивають всіх, хто їм не подобається, фашистами, так і ми: все, що не подобається, записуємо в радянський спадок. Але, якщо вчитатися, той же абсурд, ті ж "загони" і ту ж "армійську логіку" побачите і в Гаррісона, і в Гашека. Вони універсальні. Я переконаний, що і в македонській фаланзі скаржилися на нечутливих командирів, "м’ясні" штурми, дурнувате планування, зайву роботу, погане постачання, недостатнє медичне забезпечення, всюдисущу бюрократію, відсутність відпусток і нестачу просування по службі. Те, що це робили римські легіонери, я не переконаний, а просто знаю.
Листи додому збереглися. Зацитую, наприклад, один, що виглядає, як учора написаний (вибачте, російською): "...я попросил Клавдия Севера, консуляра, сделать меня секретарем в его канцелярии, на что он ответил: "Сейчас нет подходящей вакансии, однако сейчас я сделаю тебя секретарем легиона с надеждами на последующее продвижение". С этим назначением я пошел от консуляра к корникуларию легиона. Поэтому, если ты меня любишь, превозмоги боль и прямо сейчас напиши мне о своем здоровье, и, если ты волнуешься за меня, пошли мне льняные одежды через Семпрония, поскольку продавцы приезжают к нам из Пелусия каждый день. Как только префект начнет предоставлять увольнения, я буду стараться изо всех сил, чтобы приехать к тебе немедленно".
І ще раз принагідно нагадую, що, наприклад, сержанта Хартмана із "Цільнісно-металевої оболонки" грав справжній дрілл сержант. І ветерани американської морської піхоти стверджували, що грав напрочуд реалістично, причому не тільки за вимірами часів В’єтнаму.
Ще я, наприклад, знаю, що жодній людині, яка скаржиться на паперову волокіту в нас, не можна показувати, наприклад, планувальну документацію НАТО. Бо розрив шаблону призведе до госпіталізації. Як і – в деяких моментах – у співвідношені аналогового (себто паперового) та цифрового. Окремо слід зауважити, що від бюрократії якраз виють більше офіцери, ніж солдатський і сержантський склад, але то таке.
Так, армія недореформована, недолуга, недофінансована. Але, певно, вже в меншій мірі, ніж інші державні органи. Так, цю скалу треба лупати, але давайте лупати її точково і по тріщинах, а не битися головою об її підніжжя. Давайте, будь ласка, якось без пропозицій скасувати ШПК, замінити звання посадами, вводити квоти на посади для жінок (так, чув і таке), бо ви рік послужили стрільцем і, з вашого досвіду, це ок. "Хай син Порошенка воює", "розпустити штаби" і "розігнати всіх генералів" – ще важчі випадки. Коли ви згущуєте фарби – не згущуйте їх до невідповідності реальності. Коли порівнюєте з іншими країнами – переконайтеся, що ваше уявлення про ці країни відповідає дійсності, а не стереотипам з дитинства. Ну і коли щось хочете виправити зі свого досвіду – переконайтеся, що він у вас не тільки глибокий, а ще й широкий. Будь ласочка.
Джерело: Victor Tregubov / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
