+1 Київ
Про Грету, мистецтво і ВЕЖА.
У 1996 році у Кривому Розі зібралися журналісти, які писали на тему навколишнього середовища. Під час зустрічі вони створили ВЕЖА (Всеукраїнську екожурналістську асоціацію). Екологія була дуже новою і незвичною спеціалізацією на той час. В Америці першу спілку екожурналістів (SEJ) заснували лише в 1990 році, Міжнародну федерацію екожурналістів (IFEJ) у Німеччині – у 1993 році. Україна стала наступною країною, яка заснувала асоціацію.
Кривий Ріг – величезне індустріальне місто, яке як тоді, так, думаю, і сьогодні було не найпривабливішим з огляду на навколишнє середовище місцем для проживання або екотуризму. Навколишнє середовище Стокгольма сильно відрізняється від криворізького.
Я у цей час була лише на пару місяців старшою за сьогоднішню Грету Тунберг. Щоправда, на відміну від Грети, я вже відучилася на першому курсі художнього інституту і на той час була на першому курсі факультету журналістики Національного університету.
Зустріч із екожурналістами у Кривому Розі мене вразила. Я була зачарована їхньою сміливістю, авантюризмом і новим, свіжим мейнстримом, який міг змінити світ. А що може бути краще для 16-річного підлітка, ніж пригоди та спроба змінити світ на краще?
У мене був нуль досвіду щодо того, що таке навколишнє середовище, і десь пів відсотка досвіду у журналістиці. Проте президент асоціації Валерій Козак надав мені членство "на майбутнє" з тим, що я буду новим, наступним поколінням, яке змінить світ на краще. Це було моє перше членство у професійній асоціації, і воно надихнуло мене на наступні звершення. Разом із Козаком та іншими членами ВЕЖА ми робили дослідження, розслідування. Було дуже цікаво та пізнавально.
Через два роки він умер від раку. Звичайна хвороба для Кривого Рогу. Ми зідзвонювалися до останнього. Він багато чого мені розповів, порадив. Він дуже в мене вірив. Я завжди пригадую його.
Я продовжила його спадщину і також стала журналістом, який розслідує і пише про проблеми навколишнього середовища. Мені надали членство в Міжнародній федерації екожурналістів (IFEJ), я вступила в Міжнародну федерацію фурналістів (IFJ), стала головним редактором "Вісника екологічної адвокатури". Робила спільні екологічні розслідування зі світовими виданнями. Тому що правду про проблеми з навколишнім середовищем ніхто, окрім незалежних учених та ерудованих ентузіастів, не скаже. Усе треба "копати" і розповідати самому. Треба розповідати.
Скоропаденко біля скульптури The Hope навпроти Національного музею "Чорнобиль". Фото з особистого архіву Зої Скоропаденко
І навіть зараз своїм мистецтвом та проєктами "Фукусіма – Чорнобиль" я намагаюся розповідати загалу про навколишнє середовище. Моя скульптура The Hope (перша встановлена у Фукусімі, друга – в Україні, навпроти Національного музею "Чорнобиль") – саме про це, про надію на краще. І надія зазвичай прилітає в образі природи. Не треба залякувати людей мистецтвом, треба їх вчити, як жити з тим, що маємо, і не нашкодити в майбутньому тому, що залишилося.
Коли тобі 16, ти допитливий, бо ти нічого ще не знаєш, у тебе повно ентузіазму, у тебе є співчуття до тих, хто постраждав від забруднення навколишнього середовища, і ти хочеш змінити світ, щоб допомогти тим, хто страждає. Але у 16 років ти не злий. Люди злі, коли роки їхніх особистих зусиль урізаються у стіну людської байдужості. Або злі ті, кого навчили бути злим.
Грета – дуже особливий підліток, але має бути соромно всім тим дорослим, хто використовує її на свою користь. Щоб змінити світ у глобальному масштабі, вам не потрібно кричати і всіх звинувачувати. Вам потрібно щодня з великим терпінням тихо пояснювати людям, що вони повинні зробити, щоб покращити цей світ, ураховуючи те, що наша цивілізація лише розвиватиметься далі, і нам дуже потрібно знайти збалансоване рішення для поєднання природи, технологій та культури життя в них і з ними.
Але ви повинні кричати у своєму селі, місті чи столиці, якщо бачите, що річка навколо вас отруєна, забруднюється повітря і наступне будівництво знищує місцеву екосистему з ендемічною флорою та фауною.
Я сподіваюся, що Грету залишать у спокої, щоб вона змогла піти назад до школи, зрозуміти, що таке планета Земля, а згодом узяти наплічник і пішки пройти світ, аби побачити його красу, щоб потім її врятувати.
Джерело: "ГОРДОН"
