Ресторатор Радуцький: Українські відвідувачі з рахунком на 2 тис. грн можуть залишити за обслуговування 9 грн G

Максим Радуцький є власником і засновником міського пляжного клубу City Beach Club, співзасновником закладу Mozgi Bar&Shop, пляжного комплексу SANDALI Truhanov Resort. Як запевняє Радуцький, у цьому сегменті в нього практично немає конкурентів. Про "фішки" свого нового закладу та особливості української "ресторанної публіки" він розповів у інтерв'ю "Бульвару Гордона".

Дизайнерською особливістю нового пляжного закладу SANDALI є французький стиль 1930-х років. Якби співак Джо Дассен приїхав сюди, він би був задоволеним

Фото: Радуцкий Максим / Facebook

– Максиме, нещодавно ви відкрили новий заклад SANDALI на Трухановому острові. Розкажіть про його концепцію.

– SANDALI – це міський пляж, гарне місце відпочинку і, насамперед, доступне. Упевнений, що за кілька років воно стане центром літнього відпочинку киян. На території всього острова шикарні дороги, велодоріжки, там постійно проходять змагання. З огляду на ці чинники в місця великі перспективи.

Цінова доступність SANDALI не шкодить якості та сервісу, а простора площа дає змогу знайти "місце під сонцем" на будь-який смак. Дизайнерською особливістю SANDALI буде французький стиль 1930-х років. Скажімо так: якби співак Джо Дассен приїхав сюди, він би був задоволеним.

– Несподіване рішення для пляжного закладу. Чому вирішили обрати такий стиль оформлення?

– Французький стиль особливий: кольори затишні, комфортні, пастельні. У SANDALI гість розслабиться, забуде про міську метушню. Але в меню представлена континентальна кухня, а не середземноморська, оскільки "колюча" особливість останньої – цінова політика: страви з морепродуктів дорогі й інколи не доступні нашим гостям. Якщо хочете їсти морепродукти, ідіть у City Beach Club!

– Говорячи про доступність цін у SANDALI, конкретизуйте, яка середня сума чека?

– 250 грн, зокрема шезлонг і коктейль.

– Чи є в закладі фейс-контроль?

– Фейс-контроль тільки на наявність прекрасного настрою! А якщо серйозно, мова йде про міську берегову лінію, тому фейс-контролю як такого немає. Але наша служба безпеки може відмовити у вході, якщо потенційний відвідувач у стані сильного алкогольного сп'яніння або, не дай боже, наркотичного. Отже, людини не пустять, якщо вона в стані, який загрожує безпеці інших людей.

– Прохолодні напої – невід'ємна частина відпочинку в пляжних закладах. Чим дивуватиме SANDALI?

– Ми вирішили зупинитися на перевірених часом класичних коктейлях. Доступна ціна, зрозумілі, перевірені часом смаки.

Ми намагаємося бути новаторами у впровадженні різних форм ресторанного та пляжного бізнесу

Фото: Радуцкий Максим / Facebook

– Хто ваш потенційний середньостатистичний відвідувач?

– Це людина з доходом приблизно 15 тис. грн на місяць. У Києві це абсолютно нормальні й реальні гроші.

– Яку шоу-програму заплановано в SANDALI? Чи буде цей заклад ще й концертним майданчиком?

– У нас було яскраве відкриття. Виступили "Агонь", Марія Яремчук, Kishe. Незабаром ми плануємо концерт групи "НеАнгели". Концерти будуть у нас відбуватися двічі на місяць. А свято ми створюватимемо щодня. Повірте, ми це вміємо. Аналогів SANDALI в такому форматі в Києві немає.

– А, отже, немає й конкуренції?

– Завжди є можливість розвиватися. Ми намагаємося бути новаторами у впровадженні різних форм ресторанного та пляжного бізнесу. Нас знають, люблять і цінують гості. Ми підтримуємо рівень і співвідношення ціна-якість, тому впевнено тримаємо планку лідерів. Але звертаємо увагу і на колег-рестораторів.

– Конкуренція – двигун прогресу?

– Абсолютно! Наприклад, я готовий цілувати руки-ноги Колі Тищенку за те, що він зі своїм Olmeca Plage не дає нам розслабитися.

– Чи є SANDALI аналогом якогось закладу, розташованого в іншій країні?

– Деякі елементи, які можна зустріти в інших закладах за кордоном, можливо, є, але це не аналог з однієї простої причини – ніде в світі більше немає Труханового острова. І це не іронія.

– Вхід у заклад платний?

– Ні. Ми беремо плату за додаткові послуги. На нашій території гості зможуть не тільки полежати на пляжі, але і зайнятися спортом: пограти в пінг-понг, волейбол, футбол, настільний теніс.

Ми переходимо в закладах на "правило ста миль" – вибираємо продукти з локальних фермерських господарств

Фото: Юрій Строкань  /  geometria.org.ua

– У своїй роботі ви орієнтуєтеся на клієнта і створюєте заклади під його потреби чи намагаєтеся диктувати моду?

– Ми створюємо баланс між світовими трендами і тим, чого вимагає покупець. До чогось ми намагаємося привчити клієнта, і, найчастіше, йому це подобається. Споживач зараз перебірливий – він розуміє, як має бути, у нього є чіткі критерії вимог. У 1990-х, наприклад, собівартість борщу була одна, а продавали його з грандіозною націнкою. Зараз такого немає. Люди хочуть мати якісний продукт, знати, із яких продуктів його зробили. У Mozgi Bar, наприклад, ми зараз переходимо на "правило ста миль". Уже із серпня будемо готувати всі страви з інгредієнтів, вироблених не далі ніж за сто миль від Києва, у локальних фермерських господарствах.

– Що це дає?

– Якість. Привезений із відстані у сто миль продукт свіжий. Його виробляють фермерські господарства, які все роблять із душею. І якщо з їхнім товаром щось не те, вони в жодному разі не продаватимуть його. Важливо, що це якісні продукти без хімікатів і повністю наші, українські.

– Як ви вважаєте, що в закладах харчування вже приїлося, пережило себе і набридло публіці?

– Набридло меню з картинками, різноманітність страв у одному меню – і суші, і борщ; не викликають особливого інтересу й акції "два за ціною одного". Людина розуміє: якщо акції немає – її обманюють, якщо є – із продуктом щось не те. Ті, хто бере участь у таких акціях, є, але їх не дуже багато.

Українські відвідувачі іноді з рахунком на 2 тис. грн можуть залишити за обслуговування 9 грн

Фото: Радуцкий Максим / Facebook

– Харчування в закладах для сучасного українця все ще залишається "святом" чи стало повсякденною річчю?

– Для Києва їжа поза домом – не розкіш. Якщо раніше похід до ресторану був подією, то зараз – це норма життя. Наприклад, я із задоволенням їм у вуличній лавці хот-дог у Яна Монастирського за 40 грн. І мені цього вистачає пообідати.

– Хто щедріший: українські відвідувачі чи іноземні?

– Іноземні. Винен у цьому курс долара. Іноземець зі $100 в Україні – король. Для них не проблема залишити €30 на чай. А українські гості іноді з рахунком на 2 тис. грн можуть залишити за обслуговування 9 грн.

– Які інтер'єри зараз хоче бачити публіка?

– Важливість інтер'єрів відходить на другий план. У моді взагалі стріт-фуд. Зараз має значення висока якість і прийнятна вартість.