+10 Київ
Фламенко – пристрасний танець, який виконують під акомпанемент шестиструнної гітари – національного іспанського інструменту. Назва в перекладі з латинської мови (flamma) означає "полум'я, вогонь". Оскільки вогонь асоціюється із червоним кольором, він став одним з атрибутів фламенко.
Виконавиці фламенко інколи використовують під час танцю кастаньєти. Це ударний інструмент у вигляді двох увігнутих пластин, який надівають на руки. Їхній звук часто можна почути під час танцю. Але використання кастаньєт не є традиційним, оскільки в класичному варіанті руки танцівниць мають бути вільними. Кастаньєти почали використовувати саме під час публічних виступів, оскільки такий ритмічний звук подобається глядачам.
Танцівниці фламенко вдягаються у відповідне вбрання: це довга сукня до підлоги, яка має назву bata de cola. Вона вирізняється певним фасоном: обтислий ліф, безліч оборок і воланів по краю спідниці й рукавів. Така особливість крою під час танцю допомагає створити особливі ефекти. Цей образ є запозиченням із культури ромів.
Носок і каблук туфель танцюристок спеціально підбивають маленькими цвяхами, щоб дістати характерне звучання під час виконання дробу. Вважають, що від фламенко походить хореографічний жанр чечітки.
Фламенко має свої особливості, характер і культуру. Є окрема наука – фламенкологія, яка вивчає його традиції. Вона з'явилася 1955 року й базується на книзі "Фламенкологія" іспанського дослідника Гонсалеса Климента. За два роки, 1957-го, в місті Херес-де-ла-Фронтера (Іспанія) відкрили відділення фламенкології.
Центром розвитку фламенко вважають Севілью, і саме тут розташований музей, присвячений цьому танцю. Його відкрила відома танцівниця фламенко Крістіна Ойос.
