+2 Київ
Свято Діди спрямоване на шанування культу предків. По суті, це поминальний день, який трансформувався з культу підношення дарів силам природи, силам свого роду.
Такі свята святкували кілька разів на рік, але найбільше обрядів пов'язано саме з осінніми Дідами. Це свято сформувалося за часів язичництва, а з приходом християнства свято залишили у традиції і почали святкувати чітко в останню суботу жовтня.
Цього дня було заведено іти на цвинтар, щоб відвідати могили рідних. Їм приносили гарячі поминальні страви: кутю, узвар, а також яблука. На цвинтарі було прийнято звертатися до померлих. Перед відвідуванням цвинтаря роздавали милостиню.
Увечері сім'я сідала за стіл. Готували страви із зібраного восени врожаю, а також м'ясо. Пекли млинці – символ сімейного кола, нерозривного зв'язку реального і потойбічного світів. Вважали, що Діди – особливий час, коли мертві та живі можуть зустрітися. На вікні залишали запалену свічку – як символ очищення та орієнтир душам, куди треба летіти.
За столом заведено було згадувати предків, називати їх за іменами, згадувати приємні події, пов'язані з ними. Для померлих предків ставили на столі окрему тарілку, куди накладали страви із загального столу. Цей посуд залишали на ніч у кутку кімнати, оскільки вважали, що душі залишаються в хаті до ранку. Вірили, що поминання предків зміцнює силу роду, а шанування мертвих забезпечує добробут живих.
