-1 Київ
Батьківщиною обручки є Стародавній Єгипет. Знать, яка могла собі дозволити обдаровувати коханих прикрасами, прагнула прикрасити всі частини тіла дам серця. Саме тут з'явилися перші обручки. Жінки, які носили їх, показували, що в них є коханий.
У Давньому Римі теж носили багато прикрас, а перстень на безіменний палець лівої руки надягали як знак, що на жінку не можна дивитися іншим чоловікам. Нерідко на перснях було гравіювання, яке вказувало ім'я чоловіка – дарувальника. Якщо жінка була невільницею, перстень, надівши на палець, стискали так, що його неможливо було зняти. Багато жінок прагнуло одержати цей знак, оскільки такий "подарунок" міг дозволити собі заможний "господар".
Фото: pixabay.com
Серед простолюдів у Римі був звичай дарувати перстень батькам майбутньої дружини під час сватання. Дарунок символізував твердість і рішучість будувати сім'ю.
На сході було прийнято обдаровувати жінку перснями, які нерідко замикалися на пальці. Спроба зняти кільце могла викликати гнів темпераментного чоловіка і найплачевніші наслідки.
У середні століття звичай носити подарований коханим перстень зберігався. Під час вінчання священик почергово одягав обручку на три пальці. Це означало "В ім'я Отця, Сина і Святого Духа".
До ХХ століття обручки на пальці нареченого і нареченої надягав священик.
Пізніше – вони самі одне одному.
Фото: pixabay.com
Кругла форма обручки уособлювала нескінченність шлюбних уз. Також перстень виконував роль оберегу, який захищав від злих духів і поганого ока.
Звичай носити обручку на безіменному пальці пов'язаний із думкою, що через нього проходить нерв, який досягає серця – "жила любові".
До ХХ століття обручки чоловіки не носили. Їх зберігали у шкатулці у будинку. Ситуація змінилася під час Першої світової війни. Чоловіки, йдучи на фронт, надягали на палець обручку, яка мала нагадувати, що вдома їх чекають люблячі дружини.
